У дитинстві Олександр Саєнко перехворів скарлатиною, що спричинило втрату слуху та мови. Захопився малюванням, навчався в Петербурзькому імператорському училищі глухонімих, закінчив Київський художній інститут. Учень видатних педагогів Василя Кричевського та Михайла Бойчука.
Олександр Саєнко. Фото: persons-info.com.
Працював у галузі монументально-декоративного мистецтва в техніці інкрустації соломкою. Мистецька спадщина Олександра Саєнка нараховує понад 500 творів (декоративні панно, килими-гобелени, вибійки, кераміка, малярство, графіка), які оспівують минуле України та її сучасність. Найвідоміші з них – «Дума про хліб», «Козак Мамай», «Святковий день».
Олександр Саєнко з донькою Ніною. 1980 рік. Фото: art.tobm.org.ua.
«Незважаючи на те, що були в моєму житті тяжкі роки випробувань, я все своє життя вірив, що моє мистецтво зрозуміле й потрібне народові, бо воно нероздільне з прагненнями й життям українського народу, невіддільне від його праці. І це моє переконання дає мені натхнення й сили для творчості нових задумів», – писав Олександр Ферапонтович у своєму щоденнику.
Олександр Саєнко за роботою. Фото: darfoundation.org.ua.
Ініціатор створення музею історії Борзнянського сільськогосподарського технікуму (1964). За серії «Дума про Україну» і «Шевченкіана», над якими працював багато років.
Помер 5 березня 1985-го в Києві, похований на Байковому кладовищі.
В 1996-му відкрито Борзнянський художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка». Ім’я митця занесено до списку видатних діячів культури світу.
Олександр Саєнко. «Реве та стогне Дніпр широкий…». 1964. Фото: uartlib.org.