1838, 27 травня – в селі Бородіно (Тульська губернія, Росія) народився Михайло Флегонтович Владимирський-Буданов, історик.
Михайло Владимирський-Буданов. Фото: scicenter.online.
Народився в сім’ї сільського священика.
Навчався в Тульській духовній семінарії, Київській духовній академії, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира.
1870-го отримав Уварівську премію за дисертаційну роботу «Німецьке право в Польщі і Литві», написану на архівних матеріалах. У Харкові захистив докторську дисертацію «Держава і народна освіта Росії ХVІІІ ст.» (1874). Ординарний професор Київського університету, 40 років читав лекції на кафедрі історії російського права.
Досліджував проблеми освіти в Росії та України, історію права, основоположник київської історико-юридичної школи
Головний редактор Київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів (1882-1916), очолював Історичне товариство Нестора-літописця (1887-1893), особисто підготував 5 томів багатотомного видання джерел «Архів Південно-Західної Росії». З 1903-го – член-кореспондент Російської Академії Наук.
Один із найпопулярніших професорів Університету Св. Володимира, при цьому ніколи не вирізнявся ораторською майстерністю, читав лекції тихим і спокійним тоном.
«Це був учений європейського масштабу, – згадував Оскар Грузенберг. – Його лекції з історії права – стислі, насичені багатим змістом, де не було жодного зайвого слова – старанно відвідувалися навіть ледачими. В ньому нас полонило все: погляд, що пішов усередину себе і нікого не бачить, точне слово, що охоплює думку, як рукавичка руку (у більшості професорів мова нагадувала однопалу рукавицю); інтимний, ніби створений для дружньої бесіди голос».
Помер 6 квітня 1916-го в Києві, похований у містечку Березна на Чернігівщині.