Український інститут національної памʼяті в межах плану роботи на 2024 рік здійснив переклад польською мовою статті юриста Сергія Рябенка «Операція "Вісла". Правова кваліфікація» та переклад українською мовою наукової статті польського історика доктора Кшиштофа Персака «Операція “Вісла” – спроба правової оцінки».
Обидва переклади оприлюднено на сайті Інституту у розділі «Статті».
Питання правової кваліфікації цієї примусової депортації українців і лемків, проведеної польським комуністичним урядом у 1947 році, актуалізувалося після того, як Інститут національної памʼяті Польщі оприлюднив рішення про припинення слідства у цій справі. Коментар Українського інституту національної памʼяті щодо цього можна прочитати за посиланням.
Влітку 2024 року Воєводський суд у Варшаві зобовʼязав ІПН відновити слідство, про що повідомляли польські ЗМІ.
Водночас питання визнання акції «Вісла» злочином проти людяності залишається дискусійним у польському суспільстві. В Україні ж до цієї історії повертаються найчастіше з нагоди роковин трагічної події.
Нагадаємо, що під час операції «Вісла» польська комуністична влада у 1947 році примусово переселила українські та лемківські родини, які проживали вздовж південного та східного кордону Польщі, встановленого після Другої світової війни. Йдеться про близько 150 тисяч людей – усе українське й лемківське населення, що на той момент залишалося на території Польської держави. Депортовані родини розселяли поруч із західним польським кордоном таким чином, щоб унеможливити компактне проживання українців та лемків. Це створювало умови для їх асиміляції у польському середовищі. Діяла заборона на зміну місця проживання без згоди польської влади, а також на повернення додому. Залишене українцями і лемками майно перейшло у власність держави. Було ліквідовано структури Греко-католицької церкви та створено умови, щоб унеможливити освіту й культурну практику, яка допомагала б депортованим зберігати власну ідентичність.
У наявних політичних оцінках операції «Вісла», на які пристали польська та українська сторона у 1990-х та першому десятилітті 2000-х років, її засуджено як таку, що застосувала «притаманний тоталітарним режимам принцип колективної відповідальності» та «суперечила основним правам людини», пише у статті доктор Кшиштоф Персак.