Українські митці миттєво зреагували на повномасштабну війну Росії проти України – розповідає мистецтвознавиця Галина Глеба. Вона з колегами з громадської організації «Музей сучасного мистецтва» створили і наповнюють роботами Архів мистецтва воєнного стану.
Це велика база онлайн, яка містить тисячі робіт, створених українськими митцями і мисткинями після 24 лютого 2022 року у відповідь на події повномасштабної війни.
Для подкасту (На)памʼять Галина Глеба розповіла, як створювався і працює архів, чим він корисний кожному, як роботи митців документують війну і допомагають відрефлексувати пережите.
Архів був ініційований, створений і наразі керується командою громадської організації «Музей сучасного мистецтва». Ця команда кілька років поспіль займається адвокатуванням потреби появи в Україні українського музею сучасного мистецтва.
Але з початком повномасштабного вторгнення виникли нові виклики. Як реакція на війну в нас прямо зараз формується корпус сучасного українського мистецтва, дуже важливого не тільки для України, але й для європейських і світових мистецьких студій. І необхідно було сконцентрувати сили для фіксації того, що з'являється.
Буквально з перших днів повномасштабного вторгнення художники як частина суспільства миттєво реагували на все, що відбувається. Багато з них вдалися до перетворення своїх художніх практик у плакатні підходи, намагалися за допомогою своїх робіт кричати спочатку на Схід, щоб докричатися до росіян і якось знайти в них оце порозуміння і потребу боротися проти Путіна й зупиняти цю війну. Дуже швидко стало зрозуміло, що кричати до них немає сенсу. І художники почали перенаправляти свій крик на Захід для пошуку підтримки, щоб показувати, що відбувається в Україні. Буквально за перші кілька місяців українські художники створили неймовірний корпус творів, які з'являлися заледве не день у день у відповідь на події що відбувалися. В архіві є художні твори від 25–26 лютого 2022 року.
Загалом ми спостерігаємо за понад двомастами митців, мисткинь і художніх груп, але архів наразі наповнюємо роботами за перший рік повномасштабної війни.
Це велика база даних, за допомогою якої можна поденно відслідкувати, що відбувалося в українському суспільстві впродовж повномасштабної війни, через реакції на події українських художників і художниць.
Крім цього великого таймлайну з роботами митців, на сайті є архів виставок, які ми створили за останні два роки на основі Архіву мистецтва воєнного стану. Також ми розробляємо систему тегів, за якими можна відфільтрувати всі роботи в архіві – попередньо ми очікуємо завантажити близько 7-8 тисяч творів за перший рік повномасштабної війни. Система тегів дасть змогу відсортувати і подивитися твори на конкретну цікаву вам тему.
А ще з цими роботами за перший рік повномасштабного вторгнення можна працювати як із власною памʼяттю, власним щоденником. Пройтися по цих датах, пригадати події, подивитися, як на них реагували митці, пригадати себе в той час і співставити з тим, які відчуття вони викликають у вас сьогодні. І таким чином попрацювати зі своїми спогадами.
На прикладі архіву мені простіше побачити, як відходить навʼязана нам концепція меншовартості, з'являються власна позиція і чіткі образи ідентичності, які художники намагаються вловити і помістити в конкретні форми. Тобто це вже не про «вишиванки» і шароварно-кітчеві форми, хоч і вони мають місце в українському суспільстві і в українській візуальній культурі. Але також є багато дієвості, яка мені дуже імпонує, наче через художників і художниць проявляється дорослішання суспільства і набуття ним відповідальності за все, що відбувається.
На основі архіву також важливо досліджувати, яких митців там немає, і задати питання, чому їх немає. І стає зрозуміло, що вони створювали роботи про російсько-українську війну з 2014 року, а в момент повномасштабного вторгнення пішли в активістську діяльність або до війська. Привертаючи увагу до війни своїми роботами з 2014 року, вони наче, за їхніми словами, вичерпали оцю суть того, про що говорити, власне вони вже все сказали, а зараз треба діяти. Тому є велика частина українських митців, які з початком повномасштабного вторгнення обрали саме дію, – і це окрема дослідницька робота, якою займається команда архіву. Тому що Архів мистецтва воєнного стану – це не про включення одних, які раптом почали створювати багато робіт, й автоматичне виключення інших; це інструмент, платформа, яка дає змогу задати собі багато різних питань і шукати на них відповіді. І коли ти в архіві не знаходиш дуже значимих для українського мистецтва художників – іти й записувати з ними інтерв'ю, запитувати, чому вони нічого не створювали.
Вітер Степовий створює роботи у техніці піксель-арт, в яких поєднує образи українських військових з історичними постатями, персонажами з давніх міфів тощо.
Костянтин Поліщук – автор фотографій, які документують життя військових на фронті.
Влада Ралко – авторка «Львівського щоденнка», серії робіт про події війни після повномасштабного вторгнення.
Інга Леві теж створює серію робіт у вигляді щоденника подій війни. Цикл Інги має назву «Подвійна експозиція»: у кожній роботі художниця накладає одна на одну дві реальності – воєнну та побутову, в яких продовжують жити цивільні українці.
Олександр Грехов після повномасштабного вторгнення майже щоденно створює ілюстрації, які резюмують актуальні події, часто поєднує прості й виразні графічні образи з іронічними та метафоричними коментарями.
Подкаст (На)памʼять розповідає, які проєкти українці створюють, щоб зберігати памʼять про своє минуле і краще розуміти себе. Ведучі подкасту Ігор Кромф і Вікторія Скуба у кожен випуск запрошують людей, чий досвід роботи з історією і памʼяттює корисним. Подкаст є проєктом Українського інституту національної памʼяті за підтримки Медіацентру Україна. Технічним партнером подкасту є агенція RMA.
Слухати на різних подкастингових платформах і YouTube