1877 – народився Микола Леонтович, композитор, автор «Щедрика»
877, 13 грудня в селі Селевинцях Брацлавського повіту Подільської губернії в сім’ї сільського священника народився український композитор і хоровий диригент, автор всесвітньовідомої обробки щедрівки «Щедрик» Микола Леонтович. Пізніше Селевинці злилися із сусіднім селом Монастирок, тому в багатьох довідках місцем народження значиться цей топонім.
Микола Леонтович. 1921 рік. Фото: uk.wikipedia.org
Батько Леонтовича Дмитро Феофанович був музично обдарованою людиною, грав на віолончелі, скрипці, гітарі, деякий час керував хором семінаристів. Від нього Микола й отримав початки музичної освіти. Мати теж мала чудовий голос і любила співати, особливо народні пісні. Співаками й музикантами стали і дві сестри Леонтовича – Марія та Олена, – і його брат Олександр.
Дитинство пройшло в селі Шершні Тиврівської волості на Вінниччині, куди отець Дмитро отримав призначення. Початкову освіту Леонтович отримав удома від батька.
За сімейною традицією Микола теж мав стати священиком. Десятирічним вступив до Немирівської гімназії, але через рік батьки перевели його до Шаргородського початкового духовного училища – доходи сільського священика були мізерними, а тут вихованці утримувалися на повному пансіоні. Тут Леонтович опановує нотну грамоту і вчиться читати складні партії в церковних хорових творах. Пізніше в Кам’янець-Подільській духовній семінарії він навчився грати на скрипці, фортепіано, деяких духових інструментах, став регентом хору семінаристів, почав писати свої перші духовні твори. Співаки настільки вподобали молодого регента, що по закінченню навчання подарували йому клавір опери Чайковського «Черевички» з дарчим надписом: «Майбутньому славному композиторові, незабутньому регентові від хору співаків».
Захоплювався Леонтович і театром, оперою. В Кам’янці-Подільському регулярно гастролювали театральні трупи, що ставили опери Верді, Бізе, Глінки, Чайковського. Керівництво семінарії не заохочувало театральні забаганки семінаристів, однак Микола використовував будь-яку нагоду, щоб потрапити на виставу. Пізніше він сам почне писати народно-фантастичну оперу «На русалчин Великдень» за однойменною казкою Бориса Грінченка, але закінчити цей твір йому не дадуть.
Після завершення в 1899 році семінарії, Леонтович відмовився від духовного сану і кілька років працював викладачем співу, арифметики та географії у Чуківській двокласній школі. Тут же він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси українських та російських композиторів.
Паралельно захопився обробкою народних пісень. До цього підштовхнула творчість Миколи Лисенка, який регулярно влаштовував етнографічні експедиції. 1901 року Леонтович видав перший збірник пісень з Поділля, через два роки вийшов другий збірник подільських пісень із посвятою Миколі Лисенкові.
Микола Леонтович з дружиною Клавдією та донькою (ймовірно старша донька Галина), 1905 рік. Фото: uk.wikipedia.org
В 1902 році він переїздить до Вінниці, де влаштовується викладачем церковно-учительської школи, а через два роки переводиться вчителем в залізничній школі на станції Гришине Бахмутського повіту (тепер – Покровськ). Скрізь, де він з’являється, починають створюватися хори, оркестри, активно входять у побут людей обробки народних пісень, що одразу впадає в око царській охоронці. Особливо увага до особистості композитора посилилася під час революційних подій 1905 року, коли Леонтович із хором робітників виступав на мітингах проти російського самодержавства і співав «Марсельєзу».
У 1908 році змушений повернутися на Поділля, де посів посаду вчителя музики і співів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. У Тульчині Леонтович познайомився із Кирилом Стеценком, і ця дружба стала для обох світлим вогником щирості і творчого взаємозахоплення на все життя. Саме Стеценкові першому показав Леонтович ноти обробки славнозвісного «Щедрика». Після виконання щедрівки хором Київського університету в 1916 році мелодія здобуває широку популярність, а її автор входить до кола музичної еліти столиці.
Вчителювання не завадило Леонтовичу займатися самоосвітою – під час шкільних канікул 1903-1904 років він складає іспити на звання регента церковних хорів у Петербурзькій придворній капелі. В 1909 році він переїздить до Києва, де керує хоровими колективами, викладає в Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, працює в музичному відділі Київського обласного комітету та у Всеукраїнському комітеті мистецтв, очолює щойно створений державний оркестр.
Українська революція іще більше додає енергії і снаги. Разом із Кирилом Стеценком, Яковом Степовим, Олександром Кошицем Леонтович поринає у вир бурхливого культурного й громадського життя. Саме в цей час їхніми зусиллями були засновані державні хори: Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця, капела «Думка» (Державна Українська Мандрівна Капела) під проводом Кирила Стеценка; організовуються нові самодіяльні хори; широко розгортається діяльність Музично-Театрального Інституту імені Лисенка; активізується концертна, видавнича й музично-просвiтницька діяльність – все це поклало початок нового етапу розвитку національної музичної культури.
Після захоплення Києва денікінцями в серпні 1919 року повертається в Тульчин, де засновує першу в місті музичну школу. З початку 1920-х років, коли починається полювання ЧК на окремих представників української інтелігенції, займається переважно творчістю, часто міняв місце проживання, останні дні переховувався у знайомих.
У ніч на 23 січня 1921 року був убитий у домі батька в селі Марківка Гайсинського повіту агентом Вінницького ЧК Афанасієм Грищенком, який напросився на ніч.
Відгук про гастролі капели Кошиця в американській пресі. із книги Тіни Пересунько «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України»
5 жовтня 1921 року «Щедрик» Леонтовича вперше презентований в Америці на концерті в Карнегі Холлі у Нью-Йорку. Виконала Українська республіканська капела під керівництвом Олександра Кошиця. Мелодія здобула шаленої популярності, а в 1936 році уродженець України Пітер Вільховський, який працював для радіо NBC, написав англійську версію слів до «Щедрика» – «Carol of the Bells».