1895 – народився Василь Степанченко, боєць армії УНР, пластун

1895, 21 липня в Керчі у бідній багатодітній родині, де крім нього було ще п’ятеро дітей, народився боєць армії УНР, організатор пластових таборів на Закарпатті,

Василь Степанченко. Фото: www.istpravda.com.ua

Дитинство і юність пройшла в Криму. У 1914 році закінчив технічну школу в Києві. Але подальшим планам завадила Перша світова війна.

Брав участь у бойових діях у складі 47-го піхотного полку, названого «українським» – він став одним із перших, де почали формувати українські національні підрозділи. Дослужився до прапорщика. Восени 1917-го разом з іншими українцями вирушив з-під Могильова до Києва.

Тут приєднався до Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця. Пізніше воював у 1-ій сотні 1-го полку Січових Стрільців, мав звання хорунжого. Влітку 1920 року служив у 16-му запасному стрілецькому курені.

Після поразки Української революції 1917-1921 років разом з іншими частинами Армії УНР перейшов через Карпати та був інтернований чехами в таборі Ліберці. Коли табори були ліквідовані, продовжив навчання в Чехії, здобув вищу інженерну освіту.

Повернувся в Україну, оселився у селі Вишня Апша (нині Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області України). Брав активну участь в культурному житті околиці. Лишилися спогади, що він гарно танцював і по всіх селах цих місцевостей вчив українських танців, з чого тільки й жив.

Долучився до розбудови на Закарпатті «Пласту», мав пластове псевдо «Сталий». Коли місцевий селянин Іван Медвідь, батько одного з учнів Ужгородської учительської семінарії, подарував у Вишній Апші земельну ділянку під пластовий табір, «Сталий» став одним із ентузіастів і будівництва, і функціонування табору влітку 1934 року. Зокрема, він відповідав за господаче забезпечення та харчування таборовиків.

А ще, власним прикладом заохочував пластунів до спорту та культурного розвитку – на одних легкоатлетичних змаганнях виборов 1-ше місце в метанні диску, закинувши його на 22 метри 50 сантиметрів, іншим разом став одним з акторів у виставі «Слово і серце» за мотивами пластового життя. До слова, вишкіл у таборі проходили як місцеві діти, так і пластуни з Праги.

Події 1939 року не могли оминути уваги колишнього вояка. На жаль, документів не збереглося, але є припущення, що Степанченко долучився до Організації Національної Оборони «Карпатська Січ» і брав участь у боях за незалежність Карпатської України.

За спогадами одного із засновників Легії Українських Націоналістів Юрія Артюшенка,  «Сталий» загинув у березні 1939 року, потрапивши до рук угорських окупантів, які стратили його через повішення. Місце поховання досі невідоме.

При підготовці матеріалу використані дослідження Юрія Юзича на сайті «Історична правда».