1907, 23 листопада – на Чернігівщині народився Іван Кошелівець (справжнє прізвище Ярешко) – літературознавець, публіцист, громадський діяч. Почесний доктор філософії Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка та Української вільної академії наук.
1930-го закінчив Ніжинський інститут народної освіти. Деякий час працював учителем. Протягом 1931 – 1933 років – доцент Кременчуцького інституту соціального виховання. Радянська репресивна машина не оминула Івана Кошелівця. 1933-го звинувачений в українському націоналізмі, звільнений з роботи й позбавлений права викладати у вищих навчальних закладах.
Від 1944-го на еміграції. З 1947-го разом з іншими українськими письменниками-емігрантами з УРСР почав видавати у Австрії журнал «Літаври».
Наприкінці 1940-х познайомився з Володимиром Кубійовичем. Останній запропонував Кошелівцю роботу в редакції «Енциклопедії українознавства».
Протягом 1951 – 1955 років редагував літературну сторінку часопису «Сучасна Україна» (виходив у Мюнхені). Згодом на її основі було створено «Українську літературну газету». Наприкінці 1960-го часописи «Сучасна Україна» і «Українська літературна газета» були об'єднані, і з січня 1961 року почав виходити літературно-політичний журнал «Сучасність». Іван Кошелівець був його головним редактором у 1961 – 1966 рр., 1976 – 1977 рр. та 1983 – 1984 рр. Згодом журнал «Сучасність» виходив на українських теренах до 2010-го.
Помер Іван Кошелівець 5 лютого 1999-го у Мюнхені.