1895 - народився Юрій Вороний, хірург, трансплантолог
1895, 21 серпня - народився Юрій (Георгій) Вороний, видатний хірург, батько української трансплантології.
Юрій (Георгій) Вороний (1895 - 1961). Фото: uk.wikipedia.org
Народився в селі Журавка на Полтавщині, нині це - Чернігівщина, в родині всесвітньовідомого українського математика Георгія Вороного (1868 – 1908) та Ольги Крицької (1864 - 1933), сестри полковника Армії УНР Павла Крицького.
Дитинство Юрія пройшло у Варшаві, де батько викладав математику у Варшавському університеті. Хлопець вивчав мови, досконало володів німецькою, польською та російською. Після смерті батька, у 1908 році переїздить до Прилук. Тут він отримує гімназійну освіту під пильним наглядом діда, професора Феодосія Вороного, котрий був директором гімназії. Він за свої кошти спорудив у Журавці школу. Також організував безкоштовну народну бібліотеку-читальню. За сприяння родини, у Журавці був збудований завод із переробки лікарських рослин.
У 1913-му Юрій Вороний, як і старший брат Олександр, вступає на медичний факультет університету Св. Володимира. В роки Першої Світової війни Юрій доєднався до перев’язувального загону військ УНР, в складі якого взяв участь у бою під Крутами.
У 1921 році він закінчує Київську державну медичну академію та вступає до аспірантури під керівництво Євгена Черняхівського, українського хірурга, котрий і зацікавив юного Вороного трансплантологією. Бо сам Черняхівський активно розвивав цей напрямок, наслідуючи науковий бум 1910-х років в цій сфері.
Згодом, у 1926 році, Юрій Вороний переїздить до Харкова, де під керівництвом Володимира Шамова продовжує дослідження в галузі трансплантології та переливання трупної крові. Також проводить перші успішні операції з пересадки органів тваринам.
Вороний (стоїть третій зліва) – ординатор кафедри хірургії Київського медінституту, 1923. Фото: www.ukrinform.ua
У 1931 році Юрія Вороного було переведено у Херсон, де він працював головним лікарем новоствореної міської лікарні. Саме тут, у 1933-му, Вороний виконав першу в історії успішну пересадку цілого органу живій людині. 26-літній пацієнтці була пересаджена нирка померлого незадовго до цього чоловіка, і не дивлячись на те, що пацієнтка померла через 48 годин, ця перша клінічна трансплантація стала важливою віхою в історії медицини. Не зупинившись на цьому, Юрій Вороний до кінця свого життя продовжував розвивати цю сферу, заклавши підвалини до становлення трансплантології в сучасному її вигляді.
До певного часу репресії оминали Юрія Вороного. Євгена Черняхівського заарештували разом з дружиною у сфабрикованій справі Союзу Визволення України та заборонили вести медичну практику. Вороного, за його націоналізм та участь у битві під Крутами, відправили працювати в Херсон, замість роботи в тогочасній столиці. Згодом, після появи публікацій в закордонних виданнях про його операцію, замість слави, у 1938-му його було відправлено в Харків на кафедру хірургії стоматологічного інституту. Водночас, у 1938 році його брата, Олександра, було заарештовано за контрреволюційну діяльність та відправлено в ГУТАБ, де він і загинув у 1946 році.
В роки Другої світової Юрій Вороний залишався у Харкові й перебував у окупації. Він продовжував свою лікарську діяльність, надаючи медичну допомогу спочатку в Харкові, а після 1942 року – в селі Нова Водолага, куди переїхав з родиною і продовжив працювати сільським лікарем. Деякий час перебував в ув’язненні у нацистів, втік і приєднався до радянських військ.
Після війни Юрія Вороного відправили працювати у Житомир.
У 1950 році його перевели в Інститут експериментальної біології й патології імені О. О. Богомольця на посаду завідувача відділення експериментальної хірургії. Захистивши дисертацію, Вороний очолив Київський науково-дослідний інститут переливання крові та невідкладної хірургії, де продовжував працювати до самої смерті, здійснюючи надскладні операції. Тут він напише понад 40 наукових праць з медицини.
Помер Юрій Георгійович Вороний 13 травня 1961 року від серцевого нападу, залишивши неоціненний спадок не лише для української, а й для світової медицини.