1901, 6 січня в Полтаві народився Микола Гришко, вчений-ботанік, автор понад 50 праць з генетики, селекції, акліматизації та інтродукції рослин, фундатор Національного ботанічного саду НАН України.
Микола Гришко. Фото: nas.gov.ua
Рід Миколи Гришка веде початок із шляхетної козацької старшини, від Грицька Пантюха-Зарубайленка, писаря Січі Запорізької. По батьковій лінії всі родичі були військовими. Батько Миколи, штабс-капітан Микола Гришко, на той час служив у Владикавказі, тож вихованням Миколки та його брата Бориса і сестри Анфіси займалася мама, яка привчала дітей до праці і рівного ставлення до всіх. Попри те, що родина належала до дворянства, вдома всі розмовляли українською мовою.
«Скільки хорошого, святого внесла вона в нашу душу. Вона навчила нас поважати людину-працівника. Вона навчила нас любити книжку. Так ми взяли від неї і на все життя затямили, що всі нації рівні, що перш за все треба кожному бачити – який він, а потім уже – хто він. Вона навчила нас любити свою рідну Україну», – писала пізніше і спогадах про маму Анфіса Гришко.
Коли Миколці було десять років, мама померла від туберкульозу, і дітей забрав до себе дідусь по материній лінії. Біля будинку, в якому жила родина, був гектар саду, що й визначило в майбутньому долю Миколи Гришка.
Правда, спочатку він вирішив підтримати родинну традицію і вступив до кадетського корпусу у Владикавказі, який закінчив у 1917 році. Але вже там він відчув, що земля його тягне набагато більше, тож через рік, після закінчення гімназії, стає студентом Сільськогосподарського інституту в Харкові. Навчання тривало недовго – через брак коштів і буремні революційні події Микола залишає навчання.
Повернутися до улюбленої справи вдалося лише у 1923 році, коли Микола відновив навчання уже у Полтавському сільськогосподарському інституті. Після закінчення працює викладачем генетики, селекції, насінництва і дослідної справи у Майнівському сільськогосподарському технікумі на Чернігівщині. У 1927 році друкує свою першу наукову працю, а невдовзі публікує підручник з генетики українською мовою.
1931 року Микола Гришко очолює відділ генетики і селекції Всесоюзного науково-дослідного інституту конопель у Глухові, береться за виведення нових сортів конопель, придатних для механізованого збирання. У 1936 році за наукові відкриття йому було присуджено ступінь доктора сільськогосподарських наук без захисту дисертації, а через рік – звання професора.
Гришка захоплює генетика. Він очолює кафедру генетики і селекції в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, випускає підручник українською мовою «Курс загальної генетики». У 1939 році Миколу Гришка обирають дійсним членом Академії наук УРСР і доручають керівництво Інститутом ботаніки Академії наук.
Але в середині 1930-х роках почалася кампанія боротьби з генетикою як наукою, яку очолив Трохим Лисенко. Наукова дискусія завершилася репресіями, внаслідок чого видатні вчені-біологи (і генетики зокрема) Вавілов, Левитський, Карпетченко, Левін, Беляев були заарештовані і загинули у сталінських в’язницях. Миколу Гришка, який всіляко відстоював науковий підхід в біології, ця чаша оминула, хоча в 1948 році його було звільнено від виконання обов’язків голови Відділу сільськогосподарських наук.
Микола Гришко біля воріт Ботанічного саду. Фото:nbg.kiev.ua
У житті відомого вченого лишилася одна розрада – Ботанічний сад. Ідея його створення зародилася ще в 1918 році, коли була створена Національна академія наук. Але лише після того, як за справу взявся Микола Гришко та його команда, Ботанічний сад став набувати тих рис, які ми бачимо зараз. Миколи Миколайович особисто керував створенням експозиційних ділянок Ботанічного саду, його капітальним будівництвом та проведенням наукових досліджень. Лише один штрих: за його замовленням було завезено понад 800 сортів троянд, бузку та інших оранжерейних рослин з Німеччини.
Микола Гришко помер 3 січня 1964 року, не доживши кілька місяців до відкриття свого дітища – Центрального республіканського ботанічного саду. У 1991 році сад отримав назву Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України.