1920, 17 жовтня – 100 років тому у с. Коршів Луцького району на Волині народився Юрій Стельмащук («Грім», «Кайдаш», «Рудий») – організатор відділів УПА у Волинській і Берестейській областях.
Юрій Стельмащук («Рудий»)
Навчався у Луцькій українській гімназії. У 1939 році був заарештований польською владою разом із двоюрідним братом Степаном за підозрою у співпраці із українськими націоналістами. Після приходу радянської влади у вересні – листопаді 1939 року працював секретарем сільради у рідному селі. Однак через загрозу арешту з боку НКВД нелегально перейшов кордон.
Продовжив навчання у Холмській гімназії (нині Польща), де екстерном склав іспити і отримав диплом про здобуття середньої освіти. ОУН готувалась до майбутньої війни між Німеччиною і СРСР, тому Стельмащук пройшов вишкіл організаційних референтів ОУН, закінчив військові курси в Німеччині. На той час його батьки були вже репресовані радянською владою.
У складі розвідувально-диверсії групи Юрій Стельмащук був направлений в Ужгород, після цього 2 липня 1941 року прибув до Львова. За місяць, за рішенням керівництва став у Луцьку військовим референтом у молодіжній парамілітарній організації ОУН «Січ». Після того, як німецька влада почала арештовувати представників українського визвольного руху, перейшов на нелегальне становище. У підпіллі займав посади військового референта і заступника керівника Ковельського окружного проводу ОУН, займався проведенням військових вишколів.
Юрій Стельмащук («Рудий») став одним із організаторів УПА на Волині. Упродовж квітня – серпня 1943 року він командував загоном «Озеро», а в листопаді очолив військову округу УПА «Турів». За цей час неодноразово брав участь в боях з радянськими партизанами, був одним із організаторів операцій із захоплення містечок Колки і Камінь-Каширський.
Поряд із німецькими окупантами вів боротьбу з поляками і опозиційною ОУН(м). Під особистим контролем «Рудого» був сформований курінь із 360 вояків під командуванням «Олега» для рейду на Схід України. Із наближенням Червоної армії Юрій Стельмащук відповідав за перехід відділів УПА через лінію радянсько-німецького фронту. Восени 1944 року «Рудий» був призначений командиром західної військової групи «Завихвост» (відома ще як група № 33), яка включала в себе територію Волинської області.
Через важкий побут підпілля в січні 1945-го Юрій Стельмащук захворів на тиф. 26 січня під час бою загону УПА з бійцями 3-го батальйону 169 полку НКВД в районі села Яйно Камінь-Каширського району, хворого і пораненого командира захопили в полон. Сотня «Волі», яка супроводжувала хворого Стельмащука, спробувала його відбити, але втратила 17 повстанців і змушена була відступити. Подальші спроби його звільнення з полону також зазнали невдачі.
Радянська пропаганда намагалася використати захоплення «Рудого» у власних цілях. Допитував полоненого особисто заступник наркома внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач. Від імені Стельмащука поширювалися листівки з пропозицією припинити боротьбу, а його самого змушували виступати перед земляками з відповідними промовами. Довгий час вважалося, що саме свідчення «Рудого» допомогли енкаведистам вирахувати і знищити ще одного легендарного командира УПА Дмитра Клячківського («Клима Савура»). Однак, розсекречені документи радянських спецслужб свідчать, що до загибелі Савура призвела низка обставин.
Однак, пропагандиський ефект від виступів «Рудого», очевидно, не виправдав надії НКВД, тож командира УПА вирішили позбутися. Уже в червні Юрія Стельмащука повторно заарештували і засудили до вищої міри покарання. Розстріляний 5 жовтня 1945 року в Лукʼянівській в’язниці в Києві.