1921 – початок Другого зимового походу

1921, 25 жовтня розпочався «Листопадовий Рейд» – Другий зимовий похід армії УНР проти більшовиків.

Схема Другого зимового походу. Джерело:  Енциклопедія історії України

З кінця листопада  1920-го майже вся територія України опинилася під владою більшовиків, які запровадили політику воєнного комунізму, яка передбачала продрозкладку, ліквідацію вільної торгівлі та обігу грошей, централізований розподіл товарів, націоналізацію заводів і цілих галузей. Село, яке було опорою українства, почало занепадати, що спровокувало виникали стихійні бунти. За більшовицькими да­ними, у 1921 році на українських землях діяло до 40 тисяч повстан­ців, об’єднаних у 464 загони. Соціальною основою руху було селянство, а його організаційним ядром – інтелігенція.

В таких умовах було прийнято рішення підняти загальноукраїнське антибільшовицьке повстання. Спочатку похід планували на весну, але підписання Ризького мирного договору змінило геополітичну ситуацію. Рейд перенесли на кінець серпня, розраховуючи на активізацію підтримки селян на фоні грабування більшовиками зібраного урожаю.

За його підготовку взялися три координаційні центри – Партизансько-повстанський штаб (ППШ), створений в лютому 1921 року в польському місті Тарнові за підтримки польського Генштабу (його очолив генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник), Центральний український повстанський комітет (ЦУПКОМ), утворений у березні 1921 року в Києві для координації всіх повстанських загонів на українських теренах, і Штаб Південної групи під проводом генерал-хорунжого Андрія Гулий-Гуленка, створений в червні 1921 року на території Румунії, за сприяння тамтешньої влади.

Підтримати повстання мали вояки Армії УНР, які перебували в таборах для інтернованих на території Польщі та Румунії. До них приєдналася бригада добровольців із колишньої 6-ї дивізії Армії УНР під командою Романа Сушка і штаб Тютюнника. 24 жовтня 1921 року Юрко Тютюнник, призначений командувачем Української повстанчої армії. Тютюнник був переконаний в успіху походу навіть попри нестачу зброї, одягу та взуття.

Наступ планувався силами 3-х груп: Південної (Бессарабської), яка формувалася в Румунії (командир – генерал-хорунжий Андрій Гулий-Гуленко), Подільської (командир – підполковник Михайло Палій-Сидорянський, пізніше – полковник Сергій Чорний) та Волинської – головної, найчисельнішої групи під орудою генерал-хорунжого Юрка Тютюнника. Назви цим групами дали за місцевостями, звідки вони мали прориватися в Україну.

Наказ Симона Петлюри та Юрка Тютюнника до повстанських військ УНР із закликом «Передавайте з рук до рук, з хати в хату, з села в село». 12 березня 1921 року

24 жовтня 1921 року Юрко Тютюнник, призначений командувачем Української повстанчої армії, видав наказ про початок рейду. Він був переконаний в успіху походу навіть попри нестачу зброї, одягу та взуття. У ніч з 25 на 26 жовтня 1921 року Подільська група перетнула польсько-радянський кордон і через Бар, Хмільник, Вінницю та Житомир на початку листопада вийшла до Радомишля, щоб з’єднатися з Волинською групою.

Однак, через діяльність органів ЧК, які частково ліквідували агентурну мережу повстанців, що ускладнило комунікацію, та важкі бої з більшовиками, повстанським загонам не вдалося об’єднатися. Також не змогла вчасно вирушити на допомогу повстанцям, розпочати бойові дії та активний наступ і Південна група. Організований удар з трьох сторін перетворився на локальні сутички окремих груп.

Другий зимовий похід тривав майже місяць. Волинській групі вдалося звільнити від більшовиків Коростень, але біля села Малі Миньки на Житомирщині повстанців оточила кількатисячна кіннота Котовського. В результаті нерівного бою, який відбувся 17 листопада, понад 400 повстанців загинули, 537 потрапили в полон. Півтори сотні вояків разом з Юрком Тютюнником змогли вирватися з оточення.

Наступного дня полонених перевезли до Базару. Частина поранених померла в дорозі, інших після допиту більшовики розстріляли та порубали шаблями. Усього під Базаром було розстріляно 361 учасника Волинської групи, з них – 25 старшин.

Розстріл під Базаром. Картина Михайла Михайлевича. Фото: istpravda.com.ua

Попри поразку Другого зимового походу, повстанський рух за відновлення УНР тривав до кінця 1923 року. Найгероїчнішою його сторінкою була Холодноярська республіка на Черкащині. Також серед найвідоміших отаманів були Яків Гальчевський-Орел (Поділля), Іван Трейко (Київщина), Семен Заболотний (Поділля, Одещина), брати Вовки (Полтавщина), Ващенко (Сумщина). Деякі повстанці як Степан Блажевський, Лука Клітка, продовжували збройну боротьбу до початку 1930-х років.