Антон Дробович прозвітував за пʼять років роботи на посаді голови УІНП
28 листопада в «Укрінформі» відбувся публічний звіт Антона Дробовича за пʼять років роботи на посаді голови Українського інституту національної памʼяті. Його каденція на цій посаді завершується в грудні 2024 року.
Під час звітної пресконференції голова УІНП розповів про ключові напрямки роботи Інституту, про показники, яких вдалося досягнути, та про виклики, які довелося долати.
«Моя каденція збіглася з кількома величезними потрясіннями. У 2019 році почалася пандемія коронавірусної інфекції. У 2022-му російсько-українська війна, яка точилася з 2014 року, перейшла у повномасштабну фазу. Тому збереження інституційної сталості УІНП було екзистенційним завданням. І те, що інституційну тяглість і сталість вдалося зберегти, вважаю ключовим досягненням. Бо одна з найдошкульніших хвороб нашого суспільства – кожен раз усе починати спочатку. Ми – один із небагатьох органів влади, який не “лихоманило” і що прагнув послідовно протягом десяти років реалізовувати державну політику у сфері відновлення та збереження національної памʼяті», – зазначив Антон Дробович під час пресконференції.
Голова Інституту детально розповів про продовження декомунізаційної реформи, зокрема рішення щодо складних кейсів. А також про дії УІНП у відповідь на зростання суспільного запиту на переосмислення російської імперської спадщини. Підкреслив стратегічне значення проєкту закону України «Про засади державної політики національної памʼяті Українського народу», розробленого Інститутом у 2023–2024 роках та переданого на розгляд Урядом і парламентом.
Інститут продовжив забезпечувати роботу Національної комісії з реабілітації. Антон Дробович наголосив, що і Національна комісія з реабілітації, й Експертна комісія з питань реалізації норм закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» складаються з незалежних фахівців, які працюють в комісії pro bono.
«За останнє десятиліття українське суспільство суттєво змінило меморіальний ландшафт та меморіальні практики. Це засвідчують соціологічні опитування, наприклад, про ставлення до пам'яті про Другу світову війну та про визнання Голодомору геноцидом. Це ще раз нам нагадує, що за наявності політичної волі та інституційної тяглості упродовж тривалого часу можна досягати суттєвих якісних змін», – зауважив Антон Дробович.
За його словами, більш видимими у державній політиці памʼяті стали трагедія Голокосту та історія корінних народів й національних меншин.
Магістральними напрямками продовжують залишатися робота з місцями памʼяті і меморіалізація російсько-української війни. Інститут також робить внесок у документування війни, зокрема, за допомогою таких проєктів, як Віртуальний музей російської агресії, Архів усної історії та карта фактів Ukraine. War. Today. Голова інституту розповів, що рекомендуватиме створити при УІНП відділ документування російсько-української війни та сектор забезпечення роботи профільних комісій.
За пʼять років Український інститут національної памʼять втілив 48 видавничих і 29 виставкових проєктів. Детально про напрямки роботи, конкретні проєкти і показники у цифрах – у презентації, яку можна завантажити внизу сторінки.
Загалом на 17,5 млн грн, які за пʼять років було виділено з державного бюджету на заходи, Інститут реалізував 223 проєкти. Також за ці роки залучив міжнародної і грантової допомоги на реалізацію партнерських проєктів на суму близько 10 млн грн.
«Обсяги співфінансування заходів партнерами – це також ознака довіри до Українського інституту національної памʼяті», – зауважив Дробович.
Він також наголосив, що представлені на пресконференції результати роботи є заслугою колективів Інституту, його міжрегіональних відділів та двох підвідомчих інституцій – Галузевого державного архіву УІНП і Музею Революції гідності. Подякував партнерам, а також урядовцям, які формували відповідні державні політики протягом звітного періоду – міністрам культури Бородянському, Ткаченку, Точицькому і премʼєр-міністрам Гончаруку та Шмигалю.
Антон Дробович повідомив, що не планує продовжувати каденцію. Водночас його подальша робота буде «тісно повʼязана з деякими треками, розпочатими в Українському інституті національної памʼяті, зокрема, з питаннями воєнних злочинів Росії проти української культури, перехідного правосуддя і геноцидального обгрунтування російської агресії».
Щодо діяльності Українського інституту національної памʼяті, то крім основних функцій, визначених у Положенні про діяльність Інституту, магістральними напрямками, за словами очільника, залишаться деколонізація, меморіалізація російсько-української війни, зокрема формування національної стратегії меморіалізації. Важливим треком буде роль Інституту у забезпеченні перехідного правосуддя (права на правду та права на памʼять) і справедливого миру. У 2025–2026 роках Інститут має стати ключовим актором у досягненні польсько-українського історичного порозуміння.
Фото Ігоря Кромфа