Просимо пробачення і самі пробачаємо, цій формулі немає іншої здорової альтернативи – голова УІНП Антон Дробович
11 липня у Польщі на державному рівні вшановують пам’ять жертв Волинської трагедії. У роки Другої світової війни на польсько-українському прикордонні десятки тисяч поляків та українців стали жертвами міжетнічних конфліктів – злочинів підпільних військових формувань та цивільних осіб обох націй. Про кількість жертв досі дискутують історики. А для обох суспільств ці історичні події залишаються травматичними, болісними й до кінця не пережитими. Хоча ще в 2000-х лідери України та Польщі пристали на формулу примирення «просимо пробачення та самі пробачаємо», це не поставило крапку в політичних та емоційних дискусіях про цю трагедію.
«Усі жертви тих численних злочинів заслуговують бути названими та вшанованими. Усі злочинці повинні бути засуджені. Ми досі на шляху до цього, а це означає, що маємо приділяти особливу увагу фаховим дослідженням та оцінкам подій, щоб наше незнання не було благодатним ґрунтом для спекуляцій політиканів і ворожнечі. Чесна наукова дискусія, пошукові роботи, вивчення архівів – без популізму і пересмикувань – це те, чого так не вистачає нашим країнам. Водночас конкуренція жертв, призначання цілих народів чи угрупувань колективними винуватцями, применшення страждань іншої сторони конфлікту і спроби виправдання вбивць логікою «вони перші почали» є шляхом в нікуди, який веде до зростання міжетнічної ворожнечі та ризику нових жертв у майбутньому. Кожна нація – й українці, й поляки – повинні мати мужність поважати біль і втрати з протилежного боку та визнати відповідальність за злочини конкретних людей зі свого боку. Адже якщо хочемо порозуміння та добросусідських відносин у майбутньому, не маємо альтернативи реальному осмисленню Волинської трагедії на засадах чесного діалогу і взаємної поваги на підставі християнської формули «просимо пробачення та самі пробачаємо», – говорить голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.
Український інститут національної пам’яті вітає Послання 21 польської родини до сусідів-українців, яке Інституту передало Посольство України у Республіці Польща. У Посланні польські родини звертаються до українців, які походять із сіл Дунаїв, Чемеринці, Біле, Віцинь/Смереківка, Бариш, Новосілка, Зубра, Котів, Добромишль, Маньків, Білокриниця, Маріямпіль, Свірж та міст Івано-Франківськ, Львів, Коломия, Кам’янка- Бузька. Вони висловлюють жаль та просять прощення за принципом «просимо пробачення та самі пробачаємо» за помилки їхніх польських предків у відношенні до українців. Підписантами Послання є польські родини з міст Кудова-Здруй, Познань, Лігниця, Кіль (Німеччина), Вроцлав, Стшегом, Валбжих, Щецін, Жепін, Намислув, сіл Біскупіце-Олавські та Нова-Руда.
«У складні моменти люди не повинні бути пасивними та байдужими до зла, не повинні піддаватися фальшивим пліткам, негативним оцінкам, ставати націоналістами, які зневажають та знищують чужі почуття, пов’язані з духовністю та національною культурою. Від цих помилок не змогли вберегтися ані поляки, ані українці, і це спричинило багато конфліктів. Ми висловлюємо смуток з приводу того, що так склалося. Ми вважаємо, що для гармонійного майбутнього нам необхідно вибачити один одному пасивність та відсутність відваги наших і Ваших предків у протиставленні злу. Ми просимо прийняти – як знак миру й поєднання – наше вибачення за зло, нанесене Вашим родинам у минулому, та давайте йти разом до кращого сусідства, сповненого довіри», – йдеться у Посланні польських родин.
Послання було надіслане у 40-у річницю смерті кардинала Стефана Вишинського, одного з головних авторів Послання польських єпископів до німецьких єпископів за принципом: «Пробачаємо та просимо пробачення» у 1965 році, й отримане Інститутом наприкінці червня.
Вітаємо такі щирі жести примирення, у відповідь також висловлюємо глибокий жаль, просимо пробачення за всі польські жертви та закликаємо підтримувати зусилля, направлені на порозуміння по обидва боки українсько-польського кордону. Тоді може скластися так, що формула «просимо пробачення та самі пробачаємо» спершу запрацює на рівні спільнот, а тоді на неї змушені будуть пристати всі політичні сили.