1894 – народився Роман Сушко, військовий і політичний діяч

1894, 9 березня у селі Ременів (нині Кам'янка-Бузький район Львівської області), в родині Кирила та Марії Сушків народився син Роман – майбутній військовий діяч часів Української революції 1917-1921 років, один із засновників Української Військової Організації (УВО) та Організації Українських Націоналістів (ОУН).

Роман Сушко, 1920 р. Фото: uk.wikipedia.org

Роман був наймолодшим із шести дітей в родині Сушків. Родина брала активну участь в житті села, де діяла «Просвіта», українська крамниця, заохочувався тверезий спосіб життя.

У шість років Романа віддали до Народної школи в селі, а після її закінчення – до Академічної гімназії у Львові. Під час навчання в гімназії Роман став членом спортивного товариства «Сокіл», разом з Іваном Чмолою, Петром Франком, Василем Кучабським, Оленою Степанів та іншими стояв біля витоків організації «Пласт».

У 2013 році вступив на юридичний факультет Львівського університету, брав участь у діяльності новоствореного Товариства січових Стрільців. Але провчитися довелося лише рік – почалася Перша світова війна. Практично усі активні учасники товариства пішли на фронт у складі Легіону УСС. Роман Сушко став спочатку командиром чоти, згодом – сотні та куреня.

Брав участь у відомих боях на Маківці та на Лисоні. У вересні 2016 потрапив до російського полону. Протягом 1916—1917 років утримувався у таборі для військовополонених австро-угорської армії у Царицині (Поволжя).

Після лютневої революції становище полонених змінилося. У січні 1918 року Сушко разом з іншими полоненими старшинами Легіону УСС прибув до Києва, де вступив до Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців військ Центральної Ради, очоливши одну із сотень. В той буремний час Січові стрільці виявилися одним із найбільш боєздатних бойових підрозділів, який давав гідну відсіч наступу більшовиків і взяв активну участь у придушенні заколоту на заводі «Арсенал». «Своїм виступом 29 січня у київських боях Січові Стрільці врятували не лише життя членів уряду і Центральної Ради, що все ще радилися чи не в повному складі, але й саму тогочасну державність», - згадував пізніше один з учасників тих подій Василь Кучабський.

Разом із Куренем Січових стрільців брав участь у звільненні Києва від більшовиків. Після того, як у квітні 1918 січовики відмовилися присягати гетьману Скоропадському і німці розформували їх, Сушко взявся за формування в Окремого Січового куреня з галичан у складі Окремої Запорізької дивізії. Брав участь у бою під Мотовилівкою в листопаді 1918 року, який вирішив долю антигетьманського повстання. Обороняв Полтаву, залізничний вузол Гребінка, Коростенський залізничний вузол.

Роман Сушко як командир 11-ї дивізії Січових Стрільців під час її відвідання Євгеном Коновальцем. Шепетівка. 1919 р. Фото: uk.wikipedia.org

В грудні 1919 року був інтернований польською владою в Луцьку. У кінці березня 2020 року повернувся до активних бойових дій у складі 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР. Брав участь у Другому зимовому поході під командуванням Юрка Тютюнника, про що лишив спогади.

Був одружений із Христиною Скачківською, бойовою медикинею, яка дослужилася до звання поручниці армії УНР. У подружжя народилася донька Романа.

Після поразки Української революції 1917-1921 років повернувся до Львова. Був одним із співзасновників Української військової організації (УВО), крайовим комендантом, за що кілька разів був ув’язнений поляками.

В 1929 році увійшов до Проводу Організації українських націоналістів (ОУН), був одним із наближених до Коновальця людей. У 1933 та 1938 роках приїжджав до США та Канади із завданням згуртувати осередки ОУН і налагодили фінансову підтримку діяльності організації.

Напередодні Другої світової війни ОУН робило ставку на підтримку Німеччини в боротьбі проти комуністів на відновлення Української Держави. Сушко в Австрії взявся за підготовку молодих військових кадрів ОУН. Він сформував із добровольців ОУН так званий «Легіон Сушка», з яким у вересні 1939 року виступив з іншими частинами німецької армії і навіть дійшов до Стрия. Однак німці віддали Стрий червоній армії, а згодом – і всю Галичину. «Легіон Сушка» німецьке командування наказало розформувати. Сушко склав із себе всі повноваження і закликав Після загибелі Євгена Коновальця лишився на боці Андрія Мельником бійців зберігати бойовий дух, але служити інтересам України.

Сушко оселяється в Кракові, де займається питаннями розбудови мережі ОУН. Виступає проти розколу в організації, а коли він стається, лишається на боці Андрія Мельника.

З літа 1941 року перебирається до окупованого німцями Львова і продовжує підпільну роботу, налагоджує контакти з партизанськими групами та підтримує зв’язок із похідними групами ОУН, які з початком німецько-радянської війни вирушили до Києва та на схід України.

Меморіальна табличка у Львові на будинку, де загинув Роман Сушко. Фото: uk.wikipedia.org

Все це обірвалося 14 січня 1944 року пострілом у спину біля будинку по вулиці Чарнецького, 3 у Львові (нині – вулиця Винниченка), де мешкав Сушко. Вбивцю так і не знайшли.

Похований у Львові на Личаківському кладовищі.