Пам’яті полковника Віталія Лавренчука

Це історія загиблого полковника Віталія Лавренчука, офіцера оперативного командування «Північ».

У свій час кореспондент АрміяInform поспілкувався з рідними та побратимом героя.

– З Віталієм весело було. Життєрадісний, душа кампанії. Він для мене найдорожчою людиною був. Насамперед – як друг, також – як чоловік. Маємо двох діток – Іллюшку і Владиславу. Чоловік дуже чекав народження сина… – розповіла тоді Оксана, вдова загиблого.

За її словами, чоловік любив рибалити.

– А ще він був бджолярем… Ми з чоловіком 17 років прожили, і я допомагала йому з бджолами.

Оксана тоді казала, що донька боїться, аби Іллюшка не забув тата:

– Показувала Іллюші відео, фотографії, все розповідала про Віталія. 

– У нього було багато друзів. Компанійський чоловік. Веселий, любив життя. І коли їхав у район АТО, друзям нічого не говорив, попрощався з дітьми, рідним сказав: «може, не повернуся». Відчував, напевно… – згадав друг загиблого офіцера Євген.

Він дружив з Віталієм 20 років. Разом вчилися в Кам’янець-Подільському вищому військовому інженерному училищі.

– Дружний у нас колектив був. І Віталій – найбільш позитивний… 

За словами Євгена,  Віталію подобалося садівництво. На дачі, що на батьківщині його батьків на  Хмельниччині, він вирощував виноград.

– Якщо був вільний час, завжди хотів виїхати з міста, відпочити на свіжому повітрі. Часто говорив: ось звільнимося з армії, будемо всі приїжджати до мене на природу…

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Лавренчук Віталій Вікторович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Фото - Українська Вікіпедія

Євген Проворний

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform