Пам’яті оператора БПЛА Андрія Мовчана (позивний «Тихий»)

Його мрією було одужання батька.

Андрій народився та виріс у Вінниці. Закінчив середню школу №35, згодом — Вінницький національний технічний університет за спеціальністю «Облік та аудит». Працював приватним підприємцем.

«Андрієві довелося рано пізнати біль втрати матері та передчасно подорослішати, - говорить батько Анатолій, колишній «афганець». - Через мою тяжку недугу син фактично став головним годувальником у домі. Невтомно працював, адже мав єдину мету — зібрати кошти на мою операцію. Понад усе мріяв, щоб я одужав і повернувся до нормального життя. Свої ж захоплення та плани завжди відкладав на потім…».

Воїном ЗСУ Андрій Мовчан із позивним «Тихий» став у травні 2025 року. 

Службу розпочав у 48-й інженерній Кам'янець-Подільській бригаді. Згодом перевівся до Залізної бригади, воював на Харківщині в механізованому батальйоні. 

Працював з важкими бомберами як пілот та споряджаючий. Відповідальний, сміливий (рятував майно підрозділу під ударами ворожих FPV), безвідмовний, майстер на всі руки. Затятий мисливець та рибалка. Радував побратимів посмішкою і стравами, приготовленими на багатті. 

30 липня 2026 року під час бойового завдання Андрій з двома побратимами підірвався на невідомому вибуховому пристрої. Усі отримали поранення, «Тихий» — найважчі.  

Бійців оперативно евакуювали та доставили до медичних закладів. Лікарі два тижні боролися за життя Андрія, але врятувати його не вдалося.

Церемонія прощання з Героєм відбулася у Вінниці, поховали захисника на кладовищі села Зарванці поруч з мамою.

Вічна пам'ять та слава!

Ігор Романенко

Фото: Фейсбук-сторінка 3 окремої важкої механізованої Залізної бригади

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform