Памʼяті прикордонника, старшого лейтенанта Максима Шмирка
Мав плани, мрії, прагнув жити повноцінним життям.
Максим народився 16 лютого 2004 року в селі Сокиринці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. У 2021 році закінчив місцеву школу та вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України. У навчальному закладі його характеризували як старанного, відповідального, щирого та товариського курсанта, друзі згадували його як світлого хлопця з добрим серцем.
29 березня 2025 року Максим отримав диплом і офіцерське звання лейтенанта. Для продовження служби він сам обрав бойовий підрозділ – став заступником начальника третьої прикордонної застави комендатури швидкого реагування 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого, що дислокувався в Мені на Чернігівщині.
Із 17 серпня 2025 року вже у званні старшого лейтенанта виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
1 вересня поблизу села Веселе його група, переміщуючись між позиціями після короткого стрілецького бою, потрапила у ворожу засідку. За даними Книги пам’яті МВС, Максим, уже зазнавши поранень, залишився прикривати відхід побратима з радіостанцією та продовжував вести бій. Через інтенсивні мінометні та авіаційні удари евакуація була неможливою. Під час евакуаційних заходів наступного ранку з’ясувалося, що Максим загинув на місці від вибухової травми та уламкових поранень.
5 вересня 2025 року рідне село провело Героя в останню путь. Йому назавжди 21 рік. У Максима залишилися мама, бабуся та молодша сестра.
Посмертно Максима Шмирка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У квітні 2026 року державну нагороду передали його родині представники Державної прикордонної служби.
Вічна пам’ять і шана Воїну!
Фото: ДПСУ
За матеріалами: Книга памʼяті МВС, Державна прикордонна служба, Суспільне Хмельницький, Vsim.ua
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform