Пам’яті актора-лялькаря Євгена Невинського (позивний «Карабас»)

Ляльковий театр був сенсом його життя 

Євген народився 27 травня 1973 року в Києві. Ріс у спальному районі Воскресенка. У другому класі класна керівниця відправила замкнутого Євгена до театральної студії "Барвінок". Тут школяр розкрив себе, знайшовши своє покликання - ляльковий театр. Першу власну театральну ляльку-маріонетку пошив у другому класі - це була гусінь. 

Батьки Євгена були інженерами на суднобудівному заводі "Ленінська кузня", тому були дуже здивовані, коли син заявив, що піде навчатися в театральну сферу. В Київському театральному інституті тоді ще не готували фахівців з лялькового театру, тому Євген поїхав до Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського. Охочих в 1990-х навчатися на фахівців з лялькового театру було лише двоє, однак Євген віддавався справі повністю, просиджуючи весь вільний час в театральній майстерні. 

У 1994 році він завершив навчання в Харкові та влаштувався на роботу в Театрі ляльок на лівому березі Дніпра, в якому пропрацював усе життя. Першою п’єсою Євгена став "Маленький Мук" за мотивами казки Вільгельма Гауфа. З 2007 року також паралельно працював в Київському академічному театрі ляльок. 

Окрім акторської майстерності, Євген також був конструктором театральних ляльок для Київського муніципального академічного театру та Київського академічного театру ляльок, а також для навчальних театрів Київської муніципальної академії естрадно-циркових мистецтв та Київського національного університету театру, кіно та телебаченні імені Івана Карпенка-Карого. В останньому протягом 12 років викладав технологію створення ляльок.

З початку повномасштабного вторгнення РФ долучився до Сил оборони України. Служив у званні молодшого сержанта на посаді командира бойової машини в 118-й окремій механізованій бригаді.
Загинув 27 липня 2023 року в бою біля села Роботине Запорізької області. Євген отримав смертельні поранення внаслідок прямого влучання ворожого снаряда в бліндаж. Рівно за два місяці до того захиснику виповнилося 50 років.

«Унікальний спеціаліст з механізації ляльки, людина-оркестр, золоті руки, маг і чарівник для близьких і безвідмовний помічник для знайомих... "Геній Антонович" – так називали його студенти. Добрий, надійний, співчутливий», – розповіла дружина Лариса.

Євген Невинський похований на Алеї Слави Лісового кладовища. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. 

Вічна пам’ять і шана Герою!

Фото: Данило Павлов, Київ Вечірній

За матеріалами: Локальна історія, Платформа пам’яті Меморіал

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform