Один із перших вихованців відродженого Пласту, учасник двох революцій та доброволець, який сказав: «Мамо, я обіцяю тобі волю».
Іван Окуневський (пластове псевдо «Скрипка», військове – «Окунь») народився 4 липня 1980 року. Виріс у Моршині на Львівщині й став одним із перших вихованців відродженого українського Пласту в регіоні.
Патріотичний світогляд та любов до України в Івана сформувалися в дитинстві завдяки батькові – Віталію Окуневському (пластове псевдо «Кульбас»), багаторічному пластовому лідерові, одному із перших пластунів, відновників та очільників «Пласту» в Україні.

Ще школярем Іван свідомо й принципово відмовився вступати до лав радянських піонерів і вже в середині 1990 року приєднався до новацтва, залучивши багатьох друзів та ровесників.
У 1992 році він став юнаком гуртка «Сини Вітру» підготовчого куреня ім. Зеновія Красівського у Моршині. 6 липня 1993 року на таборовій оселі «Сокіл» у Горганах склав Пластову присягу.
На «Соколі» юний пластун власними руками зробив свічник-павук для таборової каплиці св. Юрія, який і досі зберігається там як світлий спомин про нього. Уже в дорослому віці він увійшов до кола симпатиків куреня «Целібат Мурлики».
Іван навчався в Моршині. Після закінчення школи вступив до Київського політехнічного інституту. Працював програмістом, будував успішну кар'єру та власну справу. Окрім професійної діяльності, мав активну громадянську позицію: брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності в Києві.

З початком повномасштабного російського вторгнення у березні 2022 року Іван пішов добровольцем до лав Сил оборони України. Служив солдатом, оператором безпілотних літальних апаратів у відділенні ударних БПЛА батальйону оперативного призначення «Ягуар» 114-ї бригади «Червона калина» (в/ч 3028) у складі 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Пройшов складний бойовий шлях на Донеччині.
Військовий загинув 30 січня 2026 року під час бойового завдання поблизу Світлого Покровського району Донецької області.
«Іван любив Україну, його патріотичне виховання далося взнаки змалечку. Ніколи не нарікав, завжди підтримував батьків. В останній розмові казав: "Мамо, ти за мене не переживай, а переживай за Романа й Андрія". І надіслав пісню "Мамо, я обіцяю тобі волю", яку сам записав, але ніде не викладав», - пригадував парох моршинського храму Святої Покрови Пречистої Діви Марії отець Іван на проповіді під час прощання із Іваном Окуневським.
«Іван Окуневський - наш земляк, пластун, був надзвичайно вмотивованим воїном, одним з перших добровольцем пішов на фронт захищати нашу батьківщину. Іван продовжив справу наших дідів і батьків, справу боротьби з нашим одвічним ворогом і в цій боротьбі поклав найдорожче на вівтар свободи і незалежності», – сказав очільник громади Руслан Ільницький.

Поховали Івана з військовими та пластовими почестями у Моршині. Біля могили друга «Скрипки» пластуни виконали традиційну прощальну пісню «При ватрі» та промовили пластове прощання: «Тихо спи, без тривог!» й передали останню іскру на символ того, що дух Івана Окуневського продовжує жити в кожному, хто залишається в строю.

«Герой кожен, хто взяв у руки зброю проти ворога... Хлопці-вояки, втомився кожен з вас, втомилося суспільство... я казав своїм синам, що попереду залишилось менше ніж по заду, але це не правда. Попереду чекають тяжкі повоєнні часи, але я прошу вас, попри біль, втому ... не пускайте в своє серце зневіру, бо мусите жити і за себе, і за загиблих побратимів», - сказав у промові батько Віталій Окуневський.

Під час церемонії батькам воїна передали «Залізний пластовий хрест» - одну із найвищий відзнак у Пласті, якою вшановують пластунів за виявлену мужність у боротьбі за Батьківщину.
Івану Окуневському було 45 років.
У захисника залишилися батьки, рідні, побратими та численні друзі.
Світла пам’ять і вічна шана Герою!
Тетяна Когутич
Фото: Історія Пласту, Район.Моршин
За матеріалами: Історія Пласту, Район.Моршин
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform