Пам'яті штурмовика, старшого сержанта Дмитра Богуцького (позивний «Буг»)

 

Мав багато друзів, цінував родину, прагнув бути найкращим у всьому.

 

Добрий, привітний, веселий, завжди прийде на допомогу – так про Дмитра згадують рідні. Він легко знаходив спільну мову з людьми, допомагав іншим і вітався чи не з кожним на своїй вулиці. Друзів у нього було так багато, що батьки навіть не всіх знали. 

Дмитро народився 29 липня 1997 року в селищі Стрижавка на Вінниччині. Навчався у місцевому ліцеї №2. В житті хлопця важливе місце займав спорт – грав у футбол та волейбол за збірну селища, мав чимало нагород. Мати Людмила Леонідівна згадує, що Дмитро настільки любив спорт, що міг забути про все, щойно починався футбольний матч. Ще він захоплювався автомобілями й мотоциклами, цінував прості речі – ранкову каву на ґанку та риболовлю.

«Діма був рибалкою від Бога, і без риби додому не повертався. Їздив із батьком та друзями, влаштовували між собою змагання – хто більше наловить», – згадує мати.

Після закінчення школи Дмитро здобув дві вищі освіти: закінчив Вінницький національний аграрний університет за спеціальністю «Технолог з агрономії» та Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського за спеціальністю «Фізичне виховання та спорт». Проте в житті вибрав батьків шлях – у 2018 році пішов служити до поліції охорони Вінниці, згодом обійняв посаду старшого групи затримання в Калинівці, прослужив у поліції п’ять років. 

Для батька Дмитро був не просто сином, а другом і помічником. Вони будували сімейний будинок, облаштовували вольєр для собаки Джети – улюблениці сім'ї, і взагалі багато часу проводили разом. Анатолій Васильович пригадує, як повчав сина не поспішати за кермом, бо той любив швидкість: «Я йому завжди казав: "Сину, не спіши, не спіши". Не знав, що він так поспішав жити». Одружитися Дмитро не встиг, вісім місяців зустрічався з дівчиною Іриною, і рідні припускали, що готував їй пропозицію. 

З початком Великої війни Дмитро сказав батькам, що має захищати Україну. Коли почали формувати окремі штурмові бригади від Національної поліції України, він прийшов додому й повідомив, що підписав контракт. У 2023 році одним із перших пройшов відбір та бойовий вишкіл, приєднався до лав Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють», а згодом став заступником командира взводу штурмового полку «Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення. Взяв собі позивний «Буг» – так його називали ще з дитинства. 

У липні 2023 року разом із побратимами Дмитро виконував бойові завдання на сході країни, воював на Бахмутському напрямку, поблизу села Кліщіївка Донецької області. Він намагався не тривожити близьких, рідні від нього майже не чули наскільки важко «на нулі», запевняв, що все у нього добре. Якщо кілька днів не виходив на зв’язок, потім коротко пояснював: накривали, літало…  

Понад місяць штурмовики виконували бойові завдання, намагаючись відбити позиції та просунутися вперед. Побратими згадують «Буга» не лише як сміливого воїна, а й як людину, яка могла пожартувати навіть у найважчій ситуації, згадують фразу, яку він повторював, коли ставало особливо складно: «Це все дурниці, все буде добре, зараз закінчимо з цим і поїдемо пити пиво». 

У ніч на 21 серпня штурмова група, до якої входив старший сержант Дмитро Богуцький, зайняла визначені позиції та готувалася до наступу, але українських військових виявили ворожі дрони, почався обстріл. Разом із побратимами «Буг» просунувся вглиб укріплень ворога у приватному секторі Кліщіївки. Бійців зустрів кулеметний вогонь. Дмитро зміг проповзти по боєприпаси й закидати гранатами підвал, звідки стріляв ворог. Коли на мить стало тихо, він піднявся, щоб перевірити ситуацію. У цей момент кулеметна черга влучила йому в шию й пошкодила артерію. Поранення виявилося смертельним.

Поховали Дмитра Богуцького у рідному селищі. У захисника залишилися батьки, рідні, кохана. 

«Веселий по життю та з усмішкою на обличчі – таким пам'ятають Дмитра. Таких як він, на світі дуже мало, на жаль. Завжди намагався бути найкращим у всьому. Хотів, щоб ним пишалася вся родина. Відповідально ставився до всіх завдань, які були на його шляху… Ми пишаємося ним, його незламністю й патріотизмом», – говорить дівчина Дмитра Ірина.

За особисту мужність і самовідданість Дмитро Богуцький посмертно удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня, нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Хоробрих». 

У пам’ять про Дмитра в Стрижавці його іменем названа вулиця. На будівлях Управління поліції охорони та Стрижавського ліцею №2 встановили меморіальні дошки. Його портрети є на стелах пам’яті у Вінниці та Калинівці. 

Світла пам’ять і вічна шана Герою! 

Тетяна Тиндик

Фото: Нацполіція та Стрижавська громада

За матеріалами: Нацполіція, 20 Хвилин, Пам'ятаємо Героїв, Стрижавська громада

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform