Пам’яті десантника Дениса Кози

Був одним із тих молодих українських офіцерів, які влітку 2014 року одними з перших стали на захист країни.

 

Денис народився 22 листопада 1993 року в селі Чорнобаївка на Херсонщині. З юних років вирішив пов’язати життя з військовою справою. У 2008 році закінчив дев’ять класів санаторної загальноосвітньої школи-інтернату в рідному селі, після чого продовжив навчання в Запорізькому обласному ліцеї-інтернаті «Захисник» із посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2010 році, після закінчення ліцею, вступив до лав ЗСУ.

Наступні чотири роки Денис навчався в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Обрав спеціальність «Управління діями підрозділів артилерії». У 2014 році здобув офіцерське звання лейтенанта й розпочав службу в 25-й окремій повітряно-десантній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Молодого офіцера призначили командиром протитанкового взводу парашутно-десантного батальйону.

На той час Росія вже розпочала збройну агресію проти України, окупувавши Крим і розгорнувши бойові дії на Донбасі. Тож одразу після закінчення військової академії Денису довелося застосовувати здобуті знання на війні. Влітку 2014 року він у складі своєї бригади вирушив на схід України, де брав участь в антитерористичній операції.

17 серпня 2014 року під час проведення пошуково-ударних дій поблизу міста Жданівка Донецької області українські військові потрапили під обстріл із реактивних систем залпового вогню «Град». Унаслідок ворожого удару лейтенант Денис Коза загинув. Йому було лише 20 років. Від закінчення військової академії минуло лише кілька місяців...

Того дня разом із Денисом полягли його побратими: капітани Вадим Ричков і Сергій Шевчук, лейтенант Денис Гаврюшин, старші сержанти Сергій Ятченко та Віталій Король, молодші сержанти Сергій Маковей і Сергій Федчук, старший солдат Володимир Вакулич, солдати Олексій Єманов і Дмитро Приходько.

22 серпня 2014 року Дениса Козу поховали в рідній Чорнобаївці.

Через роки після загибелі молодого офіцера його ім’я знову з’явилося в інформаційному просторі завдяки несподіваній знахідці волонтерки Ірини Ковалевської. У кишені військового кітеля, переданого для виготовлення маскувальних сіток, жінка знайшла обручку. Згодом з’ясувалося, що форма належала загиблому десантнику Денису Козі.

Як повідомляло Суспільне, один із підрозділів Збройних сил України передав волонтерській групі «Маскути» близько п’яти тонн використаного військового однострою. Форму, яка мала піти на утилізацію, волонтери використовували для плетіння маскувальних сіток. Ірина Ковалевська пригадувала, що завжди просила уважно перевіряти кишені одягу, адже там могли залишитися особисті речі військовослужбовців. Однак знахідка в одному з перших кітелів її здивувала.

«Я попереджала, щоб кожну форму дивитися, може там є якась річ. До мого великого здивування, я знайшла кільце, обручку. Видно, що вона не золота, волонтери-чоловіки казали, що це з якоїсь трубки – або це мідь, або це латунь», – розповідала волонтерка журналістам Суспільного.

Ірина забрала кітель додому, щоб спробувати встановити його власника. На військовій формі вдалося знайти особисті дані – «Коза Д. Є.». Тоді Ірина зв’язалася з Академією сухопутних військ, сподіваючись дізнатися більше про військового.

«Мені зателефонував командир, з яким я говорила. Він сказав, що то їх випускник 2014 року, Коза Денис Євгенович. Але, на жаль, він загинув в перші дні війни, одразу після випуску. Це було 17 серпня 2014 року», – згадувала волонтерка.

Найбільше жінку вразила знайдена обручка. Денису було лише 20 років, і, за інформацією, яку вдалося отримати Ірині, він не був одружений. Кому призначалася обручка і чому молодий офіцер зберігав її у кишені військової форми, залишилося невідомим. За допомогою електронного реєстру «Книга пам’яті полеглих за Україну» волонтерка дізналася більше про службу та обставини загибелі Дениса. Вона сподівалася розшукати його родину, щоб особисто передати близьким знайдені речі, а також хотіла поспілкуватися з побратимами загиблого офіцера.

Історія обручки стала ще одним нагадуванням про молоді життя, обірвані російською агресією. Денис щойно завершив навчання, розпочав офіцерську службу й мав попереду роки, сповнені планів і можливостей...

14 листопада 2014 року Указом Президента № 873/2014 за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі лейтенанта Дениса Козу нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

4 лютого 2015 року в Чорнобаївці на фасаді школи, де навчався Денис, відкрили меморіальну дошку на його честь. Ще одну дошку встановили 22 листопада 2021 року, у день його народження, у військовому ліцеї «Захисник» у Запоріжжі, випускником якого він був.

Портрет Дениса Кози розміщений на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» в Києві (секція 2, ряд 10, місце 32). Його ім’я також звучить під час щоденного ранкового церемоніалу вшанування українських військовослужбовців, які загинули внаслідок російської збройної агресії. Щороку 17 серпня разом з іменами інших захисників, полеглих цього дня в різні роки, згадують і лейтенанта Дениса Козу.

Вічна пам’ять Герою!

За матеріалами: Книга пам’яті полеглих за Україну, Суспільне Хмельницький, Локальна Історія, Архів знань     

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform