2014, 14 квітня виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов підписав Указ про виконання ухваленого на засіданні РНБО рішення «Про невідкладні заходи з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності», оголосивши початок антитерористичної операції зі звільнення захоплених підконтрольними Росії бойовиками територій Донецької та Луганської областей України.
Фото: armyinform.com.ua
Цьому передувала анексія Криму та ескалація напруги на півдні та сході України, що супроводжувалася захопленням приміщень СБУ, міліції та адміністративних будівель, проголошення «народних республік». У деяких містах (як, наприклад, у Харкові) вдалося навести порядок силами українського спецназу. Однак в середині квітня почалося стрімке загострення ситуації: за підтримки російських спецслужб і «російських козачків» бойовики зайняли Донецьк, Луганськ, Горлівку, Краматорськ, Лисичанськ, Маріуполь; під їхнім контролем опинилася половина Донеччини і Луганщини. 12 квітня бойовики під командуванням полковника російських спецслужб Ігоря Гіркіна (Стрелкова) зайняли Слов’янськ і стало зрозуміло, що це війна і сил правоохоронних органів тут буде недостатньо.
Але після втечі Віктора Януковича гостро постало питання про проведення дострокових президентських і парламентських виборів, що в умовах воєнного стану було неможливо, тому було обрано формат саме антитерористичної операції із залученням Збройних Сил України. Також в операції брали участь сформовані напередодні підрозділи Національної гвардії та добровольчі батальйони.
Починаються поступове звільнення захоплених міст і сіл Донбасу в результаті бойових дій. Уже в липні значна частина захопленої території Донецької і Луганської областей переходить під контроль сил АТО, починається операція із розблокування Луганського аеропорту, який було захоплено бойовиками, та оточення самого міста. Але 11 липня у війну вступає регулярна російська армія, завдавши 11 липня зі своєї території ракетного удару по українських формуваннях під Зеленопіллям – селом за кілька кілометрів від російсько-українського кордону. З того часу обстріли стають регулярними.
Переломним моментом став кінець серпня 2014 року, коли Росія ввела регулярні війська на територію України, зупинивши наступ на Донецьк. Під Іловайськом сили АТО потрапляють в оточення, при виході з якого росіяни практично впритул розстрілюють українські колони. За офіційними даними тоді загинуло 366 українських бійців, ще 158 вважаються зниклими безвісти.
5 вересня в Мінську були підписані перші Мінські угоди в рамках Тристоронньої контактної групи, після чого війна на Донбасі перейшла в режим позиційного протистояння, хоча військові дії продовжувалися. 242 дні тривала оборона Донецького аеропорту. Також у 2015 році були серйозні бої за Дебальцеве, в районі Світлодарської дуги, Маріуполя, Широкіна, Мар’їнки.
За даними ООН, жертвами російської агресії в рамках російсько-української війни стало більше 40 тисяч осіб. Понад 13 тисяч із них загинули. Майже 1,5 мільйона змушені були залишити власні домівки і виїхати із зони бойових дій. Знищено інфраструктуру окупованих територій, 27% промислового потенціалу Донбасу незаконно переміщено до Росії.
Антитерористична операція на території Донецької і Луганської областей тривала до квітня 2018 року. 30 квітня 2018 року президент України Петро Порошенко підписав Указ про введення в дію рішення РНБО щодо завершення Антитерористичної операції і початок Операції об’єднаних сил під керівництвом ЗСУ «для забезпечення захисту територіальної цілісності, суверенітету і незалежності нашої держави».