2022 - померла Дарія Гусяк, зв'язкова Романа Шухевича

2022, 12 серпня - на 98-му році життя відійшла у вічність Дарія Гусяк, зв’язкова Романа Шухевича. Вона була останньою з найближчого оточення головнокомандувача Української Повстанської Армії.

Коли Дарці Гусяк було 26, радянська влада засудила її на чверть століття ув’язнення в таборах суворого режиму за участь у національно-визвольному рухові. Вона відбула увесь термін і вийшла на волю в 51.

Народилася Дарія Гусяк 4 лютого 1924 року в Трускавці на Львівщині. Її батьки були з покоління Українських січових стрільців. Батько Юрій працював у «Просвіті», був головою товариства «Сільський господар», яке допомагало селянам. Три його дочки, Дарія та її сестри, отримали освіту: закінчили українську народну школу та Дрогобицьку торговельну гімназію. Саме батько став першою жертвою радянської влади в родині. Його репресували, слід загубився 1940 року в Архангельській області.

До підпілля Дарію залучив двоюрідний брат Роман Різняк. Від початку вона допомагала передавати повідомлення, організовувати зустрічі.
У 1947 році залишатися в рідному Трускавці стало неможливо через загрозу арешту. Дар’я з матір’ю Марією перейшли  у підпілля. Їй ще 3 роки вдавалося допомагати головнокомандувачу УПА. Дарка організовувала хати-криївки, опікувалася здоров’ям Шухевича. Це було життя в постійній конспірації. В одному з останніх інтерв’ю пані Дарія розповіла, що не раз почувалася «зацькованою твариною». Постійно мусила оглядатися і бути готовою будь-якої миті покінчити з життям.

Арештували її у березні 1950-го. Скористатися пістолетом не встигла. Далі були допити, побої, катування і 25 років ув’язнення.

Після звільнення у 1975 році радянська влада не дозволила 51-річній жінці повернутись на рідну Львівщину. Дарія довгий час жила на Хмельниччині. Заробляла на життя шиттям.
Аж у 1995-му пані Дарія за допомогою відомого художника-графіка Богдана Сороки, сина іншої зв’язкової, Катерини Зарицької, змогла оселитися у Львові, де й жила до останніх днів.

«Ми знали, що виборюємо собі волю. Для цього не шкода навіть життя, і всі так були налаштовані», –

казала пані Дарія. Говорила, що ніколи не жаліла про те, чим займалася.