1943 – народився дисидент Ярослав Лесів

1943, 3 січня у селі Лужки на Івано-Франківщині народився Ярослав Лесів – член Української Гельсінської групи, дисидент.

Ярослав Лесів (1943–1991). Фото: www.galka.if.ua

Батько і брат Ярослава Лесіва були засуджені за участь в ОУН і УПА. Після закінчення Івано-Франківсько технікуму фізичної культури у 1965 році працював учителем на Кіровоградщині. Через два роки за участь в нелегальній політичній організації «Український національний фронт», яка мала на меті домагатися незалежності України, його арештували й ув’язнили на 6 років у совєцькі концтабори. Разом з Ярославом Лесівим засудили його друзів: Зеновія Красівського, Дмитра Квецька та Михайла Дяка.

Після звільнення у 1973 році Ярослав Лесів працював столяром на лісокомбінаті у Болехові (Івано-Франківщина). Тут одружився, а вже за рік народився й син Тарас.

За членство в Українській Гельсінській групі в 1979 році Ярослава Лесіва знову засудили на 2 роки. Відбував покарання у таборі загального режиму в місті Сарни на Рівненщині.

У травні 1981 року, ще в ув’язненні, йому пред’явили нові звинувачення та поновили слідство. Протягом півроку Лесів тримав голодівку з політичними вимогами. 15 листопада 1981 року, у день закінчення 2-річного терміну, в таборі відбувся суд. Лесів отримав ще 5 років таборів суворого режиму. Відбував покарання в Краснодоні на Луганщині.

Після звільнення став одним з ініціаторів відродження Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). 1988 року розпочав навчання у підпільній семінарії Владики Василика. 17 липня 1988 року у селищі Зарваниця на Тернопільщині відбулася літургія, в якій взяли участь близько 15 тисяч вірян УГКЦ. За організацію цієї літургії Ярослава Лесіва совєцька влада оштрафувала на 50 рублів.

У 1989 році він прийняв сан священика УГКЦ, а в самвидаві вийшла книжка його проповідей. 2 серпня 1989 року з групою віруючих їздив у Москву, щоб продовжити естафетну голодівку з вимогою легалізувати УГКЦ.

Молебен у Москві на Арбаті за легалізацію УГКЦ. Фото: zbruc.eu

Після поверненнюя додому в Болехів Ярослава Лесіва заарештували КДБісти. На захист священика виступили прихожани церкви і наступного дня його звільнили. Отець Ярослав провів десятки недозволених молебнів УГКЦ. Також він 19 листопада 1989 року брав участь у перепохованні Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина в Києві.

9 жовтня 1991 року отець Ярослав Лесів автівкою повертався з Києва, де він зустрічався з Леонідом Кравчуком. У селі Павлівка на Івано-Франківщині, за нез’ясованих обставин, він загинув у ДТП. Прокуратура справу швидко закрила. Проте син Тарас не вірить у випадковість трагедії: «До загибелі батька хотіли викинути з потяга, була гонитва ще раніше на машинах, коли його автомобіль затискали з обох боків. Це був не перший замах на життя батька. Я гадаю, що спецслужби КДБ це і спланували. Спершу слідство проводили одні слідчі, потім інші, є багато нез’ясованих обставин».

Отець Ярослав Лесів похований на церковному подвір’ї біля храму Святої Параскевії у Болехові.

Указом Президента України № 937/2006 від 8 листопада 2006 року був нагороджений орденом «За мужність» І ступеня (посмертно) як член УГГ.