Представниці УІНП вшанували жертв трагедій польсько-українського збройного конфлікту часів Другої світової війни
1–3 березня відбулись вшанування 80-х роковин трагедії у польському селі Павлокомі на Надсянні, коли місцева польська самооборона та підрозділи Армії Крайової розстріляли 366 українців, серед яких було 157 жінок та 59 дітей. Врятуватися вдалося 36 мешканцям Павлокоми.
Також, у ті ж березневі дні 1945 року, в лісах біля села Верхрата воїни УПА прийняли жорстокий бій із внутрішніми військами НКВД. Полеглі молоді упівці поховані на горі Монастир (Польща). За рік до того, 10 березня 1944 року, сталася трагедія в селах на Холмщині. Відділи Армії Крайової і Батальйонів хлопських напали на українське село Сагринь. У вогні тієї каральної акції згоріли, за різними даними, від 800 до 1240 жителів (здебільшого жінки й діти). Наступні кілька тижнів було атаковано ще 21 село, 11 із них знищено вщент.
На спомин про ці трагічні події відбулася низка меморіальних акцій у Польщі та Україні. Зокрема, в Павлокомі пам’ять замордованих українців вшанували на греко-католицькому цвинтарі панахидою і покладанням квітів. До Надзвичайного і Повноважного Посла України в Польщі Василя Боднара, заступника Підкарпатського Воєводи Веслава Бужа, голови перемиського відділу Об'єднання українців у Польщі Ігоря Горківа, делегацій від Львівської обласної ради, українських громад Підкарпаття та Львівської області долучилася начальниця Управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах та підвідомчих установ Олена Охрімчук. Також вона взяла участь у панахидах за загиблими та встановленні лампадок на меморіалах у Радружі, Явірнику Руському, Верхраті й на горі Монастир.
«Імена загиблих українців, цивільних і борців за незалежність України у ХХ столітті, мають бути збережені для майбутніх поколінь, а пам’ять про ті криваві трагедії часів Другої світової війни – кроком до примирення і взаєморозуміння між українською та польською спільнотами. Особливо в складний час, коли нам загрожує той самий ворог – агресивний російський тоталітаризм», – вважає Олена Охрімчук.
3 березня 2025 року українців, які стали жертвам польсько-українського збройного конфлікту в Другій світовій війни вшанували у Львові. Разом із представниками Об’єднаного товариства депортованих українців Закерзоння, депутатами Львівської обласної та міської рад, представниками органів влади Львівщини і Львова, вчителями та учнями участь у молитві та покладанні квітів до меморіалу депортованим українцям з території Закерзоння взяла начальниця відділу організації історичних досліджень та аналізу українського державотворення Ганна Байкєніч.
Вона зауважила: «Друга світова війна – страшна, кривава та складна сторінка історії як для українського, так і для польського народів. Та сьогодні, у роковини масових убивств українців, ми маємо говорити не лише про трагедію, а й про пам’ять. Пам’ять, яка нас об’єднує, робить сильнішими. Ми пам’ятаємо ціну вибореної незалежності України тоді, у 1991 році. Ми сьогодні відстоюємо свою свободу у війні за незалежність».