Закон про національну пам'ять

30 серпня 2025 року набрав чинності Закон України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу». Що це означає для кожного з нас?

«ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ» – ЩО ЦЕ?

Простими словами, це «правила гри» для органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадськості, які стосуються сфери політики національної пам’яті.

Отже, новий Закон «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу»:

• окреслює принципи, на яких має будуватись державна політика національної пам’яті – науковість, історична правдивість, недопущення виправдання злочинів проти українського народу тощо;
• визначає завдання і напрями державної політики у цій сфері та унормовує повноваження органів державної влади;
• запроваджує механізми державної підтримки громадських ініціатив задля збереження національної пам’яті.

Чому це важливо:

• в умовах повномасштабної війни пам’ять стає одним із інструментів захисту ідентичності та історичної правди;
• створює належні правові засади для того, щоб архіви, музеї та інші інституції могли діяти у сфері відновлення та збереження національної пам’яті;
• для громадян – більша прозорість у тому, як відзначають історичні дати, які пам’ятники встановлюють, як шукають невідомі поховання тощо.

НОВИЙ ЗАКОН = СПЕЦСТАТУС

Екскурс в історію:

Український інститут національної пам’яті було створено у 2006 році на кшталт європейських інституцій із подібним функціоналом і спеціальним статусом, що гарантував самостійність у прийнятті рішень.

Після обрання Віктора Януковича президентом України Інститут спробували ліквідувати, але через негативну реакцію суспільства лише трансформували його в науково-дослідну установу при Кабінеті Міністрів України.

Тільки після Революції Гідності Інститут знову став центральним органом виконавчої влади, відповідальним за реалізацію державної політики у сфері національної пам’яті. Його діяльність координується Урядом через Міністра культури.

Що змінилося:

З прийняттям Закону Інститут отримав спеціальний статус і відтепер відповідає не лише за реалізацію, а й за формування державної політики національної пам’яті.

Також передбачено безпосередню координацію УІНП Кабінетом Міністрів України, що:

• посилює роль і можливості у формуванні та реалізації державної політики (швидше ухвалення нормативно-правових актів, зокрема Державної стратегії відновлення та збереження національної пам’яті й Плану заходів до неї);
• забезпечує ефективне управління, підвищення незалежності й авторитету органу;
• покращує репутацію та підвищує міжнародний авторитет України як держави, що серйозно ставиться до історичної пам’яті.

НОВИЙ ЗАКОН = ТЕРМІНОЛОГІЧНІ НОВАЦІЇ

Закон запроваджує нові терміни:

• рашизм – офіційно закріплений як різновид тоталітарної ідеології й практик, що поєднують традиції російського імперіалізму, комунізму та нацизму;
• злочини проти Українського народу – геноцид, репресії, масові вбивства, депортації тощо, у тому числі злочини російської імперської політики та держави-агресора;
• війна за незалежність України – боротьба за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України проти агресії Російської Федерації, що розпочалася 19 лютого 2014 року;
• національна пам’ять – знання, уявлення та ціннісні оцінки подій минулого, що мають визначальний вплив на історію, самоідентифікацію, державотворення.

Юридичний ефект: закріплення цих понять надає їм юридичної сили та захищає історичну правду.

НОВИЙ ЗАКОН = СТРАТЕГІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ

Закон передбачає затвердження Державної стратегії відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу і Плану заходів до неї.

Що таке Стратегія?
Це комплексна рамка, яка встановить чіткі правила функціонування та розвитку сфери національної пам’яті.

Що передбачено:

• визначення проблематики у сфері формування та реалізації політики національної пам’яті;
• встановлення стратегічних цілей і завдань;
• визначення відповідальних виконавців;
• запровадження вимірюваних показників виконання завдань Стратегії.

НОВИЙ ЗАКОН = НОВИЙ СТАТУС МІСЦЬ ПАМ’ЯТІ

Нове / уточнене:

• визначення поняття «місце пам’яті» (меморіали, комплекси, дошки, музеї, історико-меморіальні заповідники);
• перелік загальнонаціональних місць пам’яті, що входять у Державний протокол і церемоніал:
  - Національний музей Голодомору-геноциду;
  - Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності;
  - Національне військове меморіальне кладовище;
  - Український національний пантеон;
  - Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр»;
  - Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»;
• зобов’язання державних органів і місцевого самоврядування зберігати та утримувати ці місця пам’яті.

Юридична вагомість:

• загальнонаціональні місця пам’яті набувають правового статусу в державних церемоніях;
• відповідальність за їх збереження стає частиною державної та місцевої політики.

НОВИЙ ЗАКОН = ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА ПАМ’ЯТЬ

Що передбачено:

• місцева влада повинна брати участь у реалізації Стратегії, створювати програми, облаштовувати та підтримувати місця пам’яті, враховувати рекомендації УІНП;
• освітні заклади мають включати питання збереження національної пам’яті в освітній процес.

Комунікаційні можливості:

• освітяни можуть організовувати інтегровані уроки, заходи, проєкти з урахуванням регіональних особливостей політики пам’яті;
• громади – ініціювати створення місць пам’яті, проводити заходи з вшанування подій і осіб;
• медіа – отримують інструменти для перевірки історичних даних, боротьби з фейками, співпраці з істориками.

ЗАКОН І МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ

Що нового / значущого:

• передбачено міжнародне співробітництво у сфері національної пам’яті – обмін досвідом, документами, підтримка спільних проєктів;
• збереження місць пам’яті українського народу, що розташовані на території інших держав, за міжнародними договорами.

Чому це корисно:

• розширення можливостей для історичних досліджень;
• визнання історії України на міжнародному рівні;
• покращення іміджу України як держави, що цінує історичну правду;
• можливість міжнародної допомоги.

НОВИЙ ЗАКОН = ВИЗНАННЯ ДЕРЖАВНИМИ НАГОРОД УНР І УГВР

Закон передбачає внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України». Відтепер державними нагородами України визнаються відзнаки, запроваджені органами влади Української Народної Республіки та Української Головної Визвольної Ради, якими до 1991 року нагороджували борців за незалежність України у ХХ столітті, зокрема:

• Хрест Святого Архістратига Михаїла;
• Залізний хрест «За Зимовий похід і бої»;
• Хрест (Орден) Симона Петлюри;
• Хрест Бойової Заслуги (Золотий, Срібний, Бронзовий);
• Хрест Заслуги (Золотий, Срібний, Бронзовий);
• Медаль «За боротьбу в особливо важких умовах».

Що це означає:
24 серпня 1991 року Україна не створилася заново, а відновила свою незалежність.

НОВИЙ ЗАКОН = ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД РОСІЙСЬКИХ НАРАТИВІВ

Ось головне:

• Український інститут національної пам’яті отримав офіційні повноваження координувати державні й громадські заходи з вшанування пам’яті та давати роз’яснення з питань історичної пам’яті;
• Заборона пропагандистської символіки: на пам’ятниках заборонено розміщувати радянську, нацистську та імперсько-російську символіку, георгіївську стрічку, «прапор перемоги», згадки про «Велику Вітчизняну війну» й «міста-герої» РФ;
• Мова написів – українська: інші мови допускаються лише як дублювання меншого розміру;
• Охорона і відповідальність: місця пам’яті охороняються законом. За наругу чи руйнування – передбачена відповідальність;
• Регулюється пошук і перепоховання останків: Кабмін встановлює порядок пошуку, ексгумації та перепоховання загиблих, а поховання ветеранів здійснюється за окремими правилами;
• Україна – не частина радянського наративу про «Велику Вітчизняну війну»: очищення публічного простору від колоніальної й тоталітарної символіки є важливою складовою подолання деструктивної спадщини тоталітарних режимів, російської імперської політики та рашизму.