УІНП провів фахову дискусію про передумови та наслідки ліквідації Запорозької Січі
16 червня в Українському кризовому медіа-центрі відбулась панельна дискусія «Від використання до забуття: зруйнування Запорізької Січі у 1775 році – реалізація російської імперської політики». Захід був приурочений до 250-х роковин ліквідації Запорізької Січі.
250 років тому Російська імперія зруйнувала Запорізьку Січ, знищивши останній осередок української козацької державності. Адже після ліквідації у 1764 році інституту гетьманства єдиною суспільно-політичною та мілітарною силою, що уособлювала українську автономію, залишалася Запорізька Січ. В умовах інкорпорації українського суспільства до імперської структури та перспектив колонізації територій, що належали до вольностей Війська Запорізького, Петербург небезпідставно вбачав у Січі серйозного конкурента. Щойно по завершенню війни з османами 1768-1774 рр., у якій запорожців успішно використовували як ударну силу, 1775 року Запорізьку Січ було ліквідовано за наказом Єкатерини ІІ.
Доктор історичних наук та завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко вважає, що стратегія запорожців у їхній співпраці з Петербургом була наперед провальною, адже російська імперська політика послідовно займалась поглинанням навколишніх територій. На думку історика вихід з тієї складної геополітичної ситуації був у поверненні під протекторат Кримського ханства.
«Перед знищенням Гетьманщини або відразу після знищення Гетьманщини це б різко змінило б ситуацію та врятувало між іншим Польщу від першого та другого поділів. У 1750–60-ті роки існували різні течії у Війську Запорозькому Низовому, які були спрямовані на те, щоби повернутися до Кримського протекторату, але в кінцевому рахунку справа не вигоріла і жертвами стали як запорожці, так і кримські татари, бо після знищення Січі відкривалася пряма дорога для знищення Кримського ханату. Фабула і канва стосунків між Військом Запорозьким Низовим і Петербургом має бути для нас прикладом того, як не треба поводитися із нашим північним сусідом і які стратегії не слід використовувати», – вважає Брехуненко.
Своєю чергою кандидат історичних наук та викладач Київської школи економіки Олександр Галенко зазначив, що ліквідація Січі стала остаточним знищенням політичної організації українства, задля використання його територіальних, природних і людських ресурсів так, як потрібно імперії.
«Це так само вкладається в парадигму московської політики до всіх підлеглих, не лише до українців. І ця політика, вона, по суті, є степовою монгольською. Якщо ви хочете, спочатку приводьте до присяги. Це одна річ. А по-друге, знищить політичну організацію, суспільну організацію. І це те, про що я сказав, згадуючи Казанський ханат, Астраханський ханат, Сибірський ханат і всі інші, коли Москва знищувала ці політичні структури, а далі вона використовувала людей. Більше того, в тому ідеологічному ключі, який імперії потрібен. Тоді можна було записати навіть козаків до російського народу і, звичайно, приписавши собі при цьому всі здобутки козацтва», – відмітив Галенко.
Учасники дискусії зійшлися на думці, що ліквідація Запорізької Січі – це не лише трагічна сторінка історії, а й нагода переосмислити уроки минулого, аби не повторити його фатальних помилок сьогодні.
Подивитись дискусію можна на ютуб-каналі УКМЦ.
Фото: УКМЦ