«Церковний рашизм», або ж церква як зброя імперії: на Контрактовій площі УІНП відкрив нову виставку
Вчора у Києві відкрили нову експозицію «Церковний рашизм», створену Українським інститутом національної пам’яті. Виставка показує, як російська церковна структура використовується як інструмент пропаганди. Ознайомитися з експозицією можна у сквері між виходом зі станції метро «Контрактова площа» на вулиці Спаській і пам’ятником Григорію Сковороді.
На виставці представлено матеріали про співпрацю керівництва РПЦ із совєцькими каральними органами й росією та їхню підтримку злочинів проти українців. Експозиція показує, як під час війни російська церква стала на бік агресора, поширюючи пропаганду, виправдовуючи насильство та сприяючи діяльності ворожих спецслужб. Деякі священники переховували окупантів і їхню зброю, а проповіді перетворилися на заклики до ненависті та мілітаризації.
Як зазначив під час відкриття заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак – сучасна російська церква давно вийшла за межі релігійної сфери й стала джерелом ксенофобії, нетерпимості та ідеології «вищості», що зберігається й донині.
«Російська православна церква не є канонічною, тому що була створена Сталіним у 1943 році. Спершу радянська влада фактично заборонила росіянам церкву, а потім дозволила її саме тоді, коли німецька окупаційна адміністрація на території України відновила православну церкву. Вони побачили в цьому ще один інструмент для формування спільного впливу на народи», – наголосив Олександр Алфьоров, Голова Українського інституту національної пам’яті.
Також він підкреслив, що РПЦ відтворили за моделлю імперської церкви, яка у свій час контролювалася комуністичною партією та совєцькими спецслужбами: КГБ і НКВС.
«Тут (ред. на банерах виставки) йдеться про злочин, якому не вчора і не сьогодні з’явилося коріння, йому вже кілька століть. Це злочин використання святого заради злочинної мети. Церква, яка мала б дотримуватися вчення і істинного слова Божого, дозволила використовувати його як інструмент. Ця виставка показує найгірші прояви такого використання, що тягнеться ще з царських часів», – поділився В’ячеслав Горшков, начальник відділу у справах релігій Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.
Натомість Тетяна Шептицька, заступниця директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», зазначила, що виставка спонукає до глибоких роздумів – зрозуміти причини та наслідки історичних подій, які впливають на сьогодення. Навіть сама назва «Церковний рашизм» дає відразу дві ключові підказки для осмислення: сам термін «рашизм» і те, чому він має церковний вимір.
«Рашизм, який продукує країна-агресор – це не лише ідеологія чи спосіб мислення, який вони намагаються нав’язати сусіднім державам. Це конкретні моделі поведінки й практики, що застосовуються на окупованих територіях, порушують права людини і несуть смерть та тортури як цивільним, так і військовим. Ці практики не виникли раптово, рашизм має свої джерела і коріння у комуністичному та імперському минулому. І одним із таких джерел стала російська церква», – підкреслила Тетяна Шептицька.
