Ініціатива перейменування проспекту Петра Григоренка у Харкові викликає серйозне занепокоєння

Чергова, після програшу у двох судових інстанціях, спроба харківської міської влади найменування одного з найбільших проспектів міста іменем радянського маршала Георгія Жукова, провокує штучний конфлікт у прифронтовому регіоні. Очевидно, що такі дії суперечать заклику Президента щодо постатей, які об’єднують, а не роз’єднують українців.

Символічно, що розпорядження харківського міського голови про підготовку до присвоєння проспекту Петра Григоренка імені маршала Жукова, було підписано напередодні Дня Соборності України. Демонстративне викреслення імені генерала Григоренка з мапи міста розриває символічну єдність Харкова з анексованим Кримом. Адже справою життя ветерана Другої світової війни та кадрового офіцера, безпосередньо пов’язаного з Харковом, став захист прав людини. Зокрема захист прав депортованого кримськотатарського народу.

Позиція Українського інституту національної пам’яті залишається незмінною. У відповідності до діючого законодавства жоден об’єкт топоніміки в Україні не може бути названий на честь маршала Жукова. Це суперечить ч. 6, ст. 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», де прямо забороняється присвоювати юридичним особам та об’єктам права власності імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у Комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР. Георгій Жуков за свою кар’єру обіймав низку таких посад, зокрема був міністром оборони СРСР у 1955-1957 рр. і членом Президії ЦК КПРС у 1957 році.

Інформаційна довідка

Петро Григоренко (1907-1987) — генерал-майор радянської армії, який став дисидентом; ветеран Другої світової війни, начальник штабу 8-ї стрілецької дивізії 4-го Українського фронту й усесвітньо відомий правозахисник.

Історик дисидентського руху, політв’язень і громадський діяч Василь Овсієнко називає Григоренка «першим представником радянського правлячого класу, який ще в 1961 р. виступив проти партократії».

Петро Григоренко відстоював право депортованих кримських татар на повернення на батьківщину. Був ідейним натхненником створення на основі дисидентського руху легальної правозахисної організації, що врешті привело також до появи в 1976 році Української гельсінської групи.

За опір радянській тоталітарній машині Петра Григоренка позбавили звань та нагород, переслідували, неодноразово арештовували, примусово лікували у психіатричних лікарнях. Він же активно виступав проти використання психіатрії у політичних цілях.

Великою мірою завдяки Петрові Григоренку український правозахисний рух став відомим у світі. «Це був геніальний здогад: поставити український національний інтерес на міжнародну правову основу, у контекст протиборства демократичного Заходу з тоталітарним Сходом. Цей шлях виявився правильним: усього за півтора десятиліття Україна стала вільною – без національно-визвольної війни, без насильства», – пише Василь Овсієнко. Він же називає колишнього радянського генерала найпопулярнішим у світі українцем у 1970-1980-х роках.

У 1929-1931 роках Петро Григоренко навчався у Харківському технологічному інституті, сьогодні це Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут».

Інформація про судовий процес

Проспект Маршала Жукова був перейменований на проспект Петра Григоренка розпорядженням № 181 Харківської обласної державної адміністрації від 17 травня 2016 року. Готуючи документ, Харківська ОДА врахувала пропозиції експертів, громадської ініціативи «Харківська топонімічна група», харківського об’єднання «Просвіта», Харківської правозахисної групи, Спілки ветеранів АТО, громадської організації «Слобідське козацьке військо», Громадської ради при Харківській обласній державній адміністрації.

У травні 2019 року міський голова Харкова Геннадій Кернес закликав підтримати петицію «Поверніть харків’янам історію», у якій йшлося про повернення проспекту попередньої назви. Петиція зібрала 5587 голосів, подолавши прохідний бар’єр, тож 19 червня 2019 року її розглянули на сесії Харківської міської ради.

До прийняття депутатами рішення частина громади міста зібрала та передала в мерію у письмовому вигляді понад 5000 підписів харків’ян, які виступали за збереження назви Петра Григоренка. Проте Харківська міська рада ухвалила рішення повернути назву Маршала Жукова.

У відповідь на це члени територіальної громади Харкова Дмитро Булах та Ігор Черняк, народний депутат України Андрій Білецький, харківська територіальна організація партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», партія «Демократична сокира» та харківська обласна організація «ВО Свобода» подали позови до Харківського окружного адміністративного суду, які були об’єднані в одне провадження. Український інститут національної пам’яті брав участь у судовому процесі як третя сторона.

Рішенням № 520/6394/19 від 5 вересня 2019 року Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О. Тітова, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, визнав протиправним та скасував рішення Харківської міської ради.

Міська влада подала апеляцію на рішення суду.

8 листопада 2019 року Другий апеляційний адміністративний суд виніс постанову, якою скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду, але при цьому визнав протиправним рішення Харківської міської ради про повернення проспекту назви Маршала Жукова.

Харківська міська рада подала касаційну скаргу до Верховного суду України. Дата розгляду скарги наразі не призначена.