Голодомор 1932–1933

Голодомор 1932–1933

Щороку у четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932–1933 років. Цьогоріч – це 27 листопада.

У фокусі інформаційної кампанії до 88-х роковин Голодомору – діти, як найвразливіша категорія жертв сталінського геноциду. А також, те, як розмовляти з сучасними дітьми та підлітками про Голодомор, щоб не травмувати, але водночас передати пам’ять про трагедію наступним поколінням. 

Половина загиблих внаслідок Голодомору – діти та підлітки. Геноцид 1932–1933 років забрав життя орієнтовно 1,5 мільйона дітей віком до 10 років. На жахливих втратах серед цієї найвразливішої категорії суспільства внаслідок сталінської політики звертає увагу вулична соціальна реклама, яку розробив Український інститут національної пам'яті. Інститут надав банери для поширення в регіонах. Також усі охочі можуть завантажити соціальну рекламу у форматах для друку та соціальних мереж для безкоштовного поширення. Автор плакатів соціальної реклами Костянтин Поліщук.

Ліворуч колаж з фото жертв Голодомору у вигляді свічки, праворуч напис Голодомор 1932–1933, діти – найчисленніші жертви Голодомору, пам'ятаємо

23 листопада у межах кампанії Український інститут національної пам'яті провів круглий стіл: «Як говорити з дітьми про Голодомор». ПРЕСРЕЛІЗ.

Також упродовж двох тижнів на сторінках інституту у соціальних мережах Facebook, Instagram, Twitter та каналі «Історія і пам'ять» у телеграмі оприлюднюються інформаційні матеріали про Голодомор та історії дітей, що постраждали від геноциду.

27 листопада, о 16:00, закликаємо всіх традиційно запалити свічки у вікнах осель та на пам'ятних місцях у ваших містах і селах і таким чином вшанувати мільйони вбитих голодом українців. Нагадаємо, що традицію вшановувати жертв Голодомору засвіченою у вікні свічкою започаткував Джеймс Мейс. Американський історик у 1986–1987 роках очолював Комісію Конгресу США зі збору свідчень очевидців голоду. Джеймс Мейс став одним із героїв проєкту УІНП та UA:Перший Люди правди.

Цього року виповнюється 100 років від часу першого масового голоду в Україні 1921–1923 років та 75 років від масового голоду 1946–1947 років. Український інститут національної пам'яті оприлюднив короткі ролики, щоб нагадати про два масові голоди, жертвами яких стали сотні тисяч українців.
 

«Урожай на півдні чудовий, тому питання життя і смерті для нас – зібрати з України 200-300 мільйонів пудів хліба», – писав у травні 1921 року Володимир Ленін. Викачування продовольства в період запровадження продрозкладки та політики «червоного терору» виснажило запаси українців. Масовий голод у південних регіонах України тривав до літа 1923 року. Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук оцінює втрати українців від надсмертності у 1921–1923 роках на рівні понад 935 тисяч осіб. 40% із них – діти до 14 років.

Детальніша інформація
Ролик у високій якості
 

Причиною голоду 1946–1947 років стала сукупність факторів: страшна посуха, повоєнна розруха та відсутність чоловічих рук для обробки землі, припинення постачання продовольства з США в межах ленд-лізу. А також – показове рішення Радянського Союзу відправляти зерно країнам Східної Європи, які теж постраждали від посухи, щоб довести світу переваги комунізму. Колгоспам поставили нереальне завдання – зібрати й відправити з України до Москви понад 360 мільйонів пудів зерна. Щоб виконати цей план, колгоспи збирали запаси з приватних селянських господарств. За оцінками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень надсмертність в Україні у цей період перевищила 700 тисяч осіб, понад чверть жертв – діти до 14 років. Багато свідків штучного голоду 1946–1947 років досі живі.

Детальніша інформація
Ролик у високій якості

Нагадаємо, Голодомор –  акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР та Кубані. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу законодавчо закріплене Законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року. Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.

Попередні інформаційні кампанії та проєкти

Інформаційна кампанія Українського інституту національної пам'яті до 87-х роковин геноциду українців проходить під гаслом "Збережи пам'ять. Збережи правду". Вона покликана нагадати, що до збереження пам'яті про Голодомор може долучитися кожен, наприклад, записавши спогади ще живих очевидців геноциду або передавши до музею сімейні артефакти, що збереглися з того часу.

Банери соціальної реклами у форматі для друку можна завантажити тут

Також до 87-х роковин геноциду УІНП розробив просвітницький ролик про передумови та причини Голодомору 1932-1933 років. Завантажити відео у високій якості можна тут. Також ролик доступний із субтитрами російською та англійською мовами.

У рамках інформаційної кампанії Інститут підготував нову книгу “Пам’ять роду”.

Книга покликана спонукати кожного відкрити свій родинний фотоальбом, дізнатися більше про історію своїх родин, поговорити з тими, хто ще пам’ятає «великий голод», зафіксувати та передати їхні спогади, щоб пам’ять про геноцид стала запобіжником від повторення подібних злочинів.

До видання увійшли 16 історій, зокрема історії родин письменника та політв’язня Олеся Бердника, письменника і публіциста Сергія Плачинди, які самі дивом вижили в роки Голодомору; розповідь про маму письменниці Тетяни Лемешко, яка через геноцид втратила чоловіка та 11 дітей. Свої родинні історії також розповіли поетка Наталка Поклад, актор Олександр Ігнатуша тощо. Видання містить фрагменти з книги Олеся Бердника “Пітьма вогнища не розпалює” та оповідання Оксани Шалак “Торбинка”. Електронна версія книги вже є у вільному доступі за посиланням. Презентація видання також відбулася в ефірі Українського радіо. Прослухати її можна тут. З 25 листопада, о 20:30, окремі історії з книги можна почути на "Радіо Культура".

Ідею книги продовжує тематичний ролик "Збережи пам'ять! Збережи правду!", створений спільно з Bober Film Studio. У відео знялася 81-річна Віра Никифорівна Отхор, яка є свідком масового голоду 1946-1947 років. Авторка сценарію – Наталія Позняк-Хоменко, режисерка – Діана Горда.

Завантажити ролик у високій якості, а також коротку версію для телебачення можна за посиланням

З 24 до 26 листопада на офіційній сторінці УІНП у фейсбуці відбуваються онлайн-лекції, що з різних ракурсів розкривають історію Голодомору. Їх також можна послухати в записі.


Проєкт «Пам’ять, що рятує: голоси правди» – це 26 банерів, присвячених історіям людей, які не мовчали про Голодомор; спроба почути окремі голоси з мільйонів, що розкривають різні аспекти геноциду українців, а разом створюють загальну картину цього злочину. Голоси про розкуркулення та колективізацію, стратегії виживання та людяність у нелюдяний час, про страждання та скорботу, страх та надію, про злочин і про боротьбу.

Виставка «Україна 1932-1933. Геноцид голодом» пояснює, чому це був геноцид. Вона створена спільними зусиллями Українського інституту національної пам’яті, Національного музею «Меморіал жертв Голодомору», Міністерства закордонних справ України. Електронний варіант виставки різими мовами:

Також різними мовами доступна однойменна брошура на основі матеріалів виставки.

Книги в електронному форматі:

Перейти до геоінформаційної системи: "Голодомор 1932-1933 років в Україні"

Матеріали по темі