1856 – народився Олександр Терещенко, меценат

1856, 7 вересня в Глухові народився відомий меценат і громадський діяч, член Київського товариства старожитностей і мистецтв та Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва Олександр Терещенко.

Олександр Терещенко. Портрет роботи Миколи Пимоненка. Фото: uk.wikipedia.org

Був другим сином у родині відомого цукрового магната та благодійника Ніколи Артемовича Терещенка та його дружини, доньки місцевого купця — Пелагеї Георгіївни Біловської. Як і його старший брат Іван та сестра Варвара (в шлюбі – Ханенко) багато уваги приділяв підтримці освіти та охороні здоров`я бідноти в Києві. Родинним девізом Ханенків були слова «Прагнення до суспільної користі».

Початкову освіту здобув у приватній гімназії Креймана у Москві, там же вступив до Московського університету. Однак згодом перевівся до Київського університету Святого Володимира, де здобув кваліфікацію кандидата юридичних наук. Далі була коротка служба в гусарському полку, де він дослужився до звання корнета і був зарахований в запас гвардійської кавалерії.

Після завершення військової служби повернувся до Києва і, як і всі члени родини Терещенків, активно зайнявся благодійністю. У 1881 році став одним із засновників Товариства допомоги студентам університету Святого Володимира, був обраний його секретарем. Також опікується гімназіями, оплачує навчання малозабезпечених учнів, засновує три премії для найуспішніших гімназистів, у селі Плюти організовує колонію для літнього відпочинку слабших здоров`ям учнів київських гімназій. Опікується в`язницями, сиротинцями, безкоштовними нічліжками. Підтримує гімназії та лікарні для бідних і в рідному Глухові.

У 1892 році бере шлюб із донькою статського радника Єлизаветою Хлоповою. Подружжя виховало трьох дітей: сина Ніколу та доньок Ольгу та Марію. Після весілля родина переїжджає до власного маєтку, збудованого за проєктом архітектора Петра Бойцова навпроти парку Шевченка. Будинок мав передові технології — власне парове опалення, електрику та два ліфти. Нині в цьому будинку розташована Національна наукова медична бібліотека України.

Особняк Олександра Терещенка. Київська поштівка 1900 року. Фото: uk.wikipedia.org

Під час російсько-японської війни перерахував 100 тисяч рублів Товариству російського Червоного Хреста, за власний рахунок влаштував у Києві три бараки для поранених та притулок для поранених офіцерів при лікарні в Житомирі, виділивши на це понад 200 тисяч рублів.

У 1906 року увійшов до Об'єднаного Комітету зі спорудження пам'ятника Шевченку в Києві, разом з відомими українськими діячами: Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Євгеном Чикаленком, Миколою Лисенком, Іллею Рєпиним та ін.

До останнього опікувався гімназіями, більше 25 років був членом дирекції відділення Імператорського російського музичного товариства, допомагав художникам-початківцям, зокрема, надавав особисті кошти на оплату їхніх закордонних подорожей.

Захворівши, поїхав на лікування до Санкт-Петербурга, але це не допомогло. Помер 23 жовтня 1911 року в Петербурзі. Тіло після смерті перевезли до Києва і поховали в родинному склепі на Аскольдовій могилі. На жаль, у 1930-х роках радянська влада взялася облаштовувати на Аскольдовій могилі парк відпочинку і могила Олександра Терещенка була втрачена.