«Початок спротиву: оборона Луганського аеропорту»: у Києві відкрилася виставка, присвячена боям за летовище
У Києві у сквері між виходом із метро «Контрактова площа» (вул. Спаська) та памʼятником Григорію Сковороді відкрилася виставка «Початок спротиву: оборона Луганського аеропорту».
Вона організована Українським інститутом національної пам’яті та покликана зберегти пам’ять про захисників Луганського летовища (які тримали оборону 146 днів - з квітня по вересень 2014-го) та вшанувати памʼять військових і екіпажу військово-транспортного літака Іл-76, який було збито російськими військовими формуваннями в ніч на 14 червня 2014 року.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров зазначив, що відкриття виставки є важливою подією не лише для Києва, а й для всієї України, адже вона є маркером національної пам’яті та української ідентичності. Він наголосив, що українці відкривають цю виставку в незалежній і соборній державі, попри війну, руйнування пам’яток, втрату культурної спадщини та тимчасову окупацію частини територій. За його словами, саме такі події свідчать про здатність українців пам’ятати, повертатися до свого й об’єднуватися перед лицем ворога.
«Вперше на такому рівні ми представляємо виставку, яку найближчим часом побачать сотні тисяч киян і гостей столиці. Побачать, згадають і зрозуміють. Сьогодні наші громадяни, як ніколи, знають, що таке тимчасове переселення, що таке втрата домівки. На жаль, це щеплення ми проходимо надто довго. Ми повернемося до своїх домівок. Ми повернемо свої землі. Ми повернемо людей. А для тих, хто протягом ось уже дванадцяти років чинить злочини, буде окрема кара: Російська Федерація розпадеться, для неї настануть роки смути й сірої доби. Це і буде їм карою за те, що вони чинять проти України», – поділився під час відкриття, Голова УІНП, Олександр Альфоров.
Окремо Голова Українського інституту національної пам’яті звернув увагу на досвід Луганщини, Донеччини та Криму, підкресливши, що війна для цих регіонів почалася не 24 лютого 2022 року, а ще з лютого 2014 року. Він зазначив, що біль цих територій довгий час залишався недостатньо почутим, однак сьогодні українське суспільство глибше розуміє, що означають окупація, вимушене переселення та втрата дому.
У свою чергу директорка департаменту інформаційної діяльності Луганської ОДА Альбіна Кушелева поділилася спогадами про події тих днів.
«Тоді я ще була в Луганську. І знаю, як це було, бо жила неподалік від аеропорту. Я особисто була знайома з Оленою Куліш (творчий псевдонім Олена Корольова), яку рашисти вбили просто за те, що вона разом із чоловіком годувала оборонців аеропорту. Мені здається, що сьогодні відбувається відновлення історичної справедливості щодо нас, луганців. Тому що захисники Луганського аеропорту були першими, хто зустрівся з професійною російською армією. Вони не чекали на підтримку, бо аеропорт був “у вогняному кільці”. Не було доступу ззовні», – сказала Альбіна Кушелева.
Вона наголосила, що загибель десантників стала величезним шоком і болючим ударом для кожного. За її словами, на той момент багато хто ще не усвідомлював, що війна вже почалася в повному форматі, хоча насправді це було саме так.
«Я сподіваюся, що сьогодні, коли це вже зрозуміло кожному, навіть пересічному громадянину, цей факт буде зафіксований, закарбований у пам’яті України та вписаний в історію цієї війни. Період захисту Луганського аеропорту, імена героїв, які поклали там свої життя. 33 Герої. 146 днів оборони. Це не може бути забуте. Це наша гордість, це наша слава», – підкреслила директорка департаменту інформаційної діяльності Луганської ОДА.
Полковник ЗСУ, учасник оборони Луганського аеропорту Роман Сегейда наголосив, що оборона Луганського аеропорту стала для нього особистою історією, адже він пройшов увесь шлях – від перших днів оборони і до виходу українських підрозділів з території летовища. За словами Романа Сегейди, це були 146 днів, які назавжди залишаться в пам’яті.
«Добре пам’ятаю кожну травинку, кожен пагорб, кожен фрагмент тієї місцевості, а також час, коли в аеропорту ще злітали й сідали літаки, – сказав він. – Є багато речей, які хочеться згадати з теплом. Але згодом прийшла велика ворожа навала. Ми стояли так міцно, як могли. Скажу, що для хлопців контрактної служби, яким тоді було по 18–19 років, це були дуже серйозні випробування. Але ми вистояли, з гордістю, з честю і великою шаною до тих, хто був поруч».
Під час відкриття виставки громадська діячка, волонтерка та учасниця Луганського Євромайдану Анастасія Глотова поділилася спогадами про події 2013 року. Вона зазначила, що разом з іншими жителями міста майже щодня виходила на акції, прагнучи продемонструвати українське обличчя Луганська та вкотре підтвердити, що Луганськ – це Україна. Також Анастасія Глотова розповіла про книгу «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту», співавторкою якої вона є, а також про її англомовне видання, над перекладом якого працювала. За її словами, одними з перших військовослужбовців, яким допомагали луганці, були оборонці Луганського аеропорту. Вона наголосила, що її й досі не перестає вражати героїзм українських військових.
«Ми ніколи не повинні забувати, що тоді наші хлопці боролися на сході нашої країни, маючи дуже погане забезпечення, переважно радянську зброю та практично не отримуючи підтримки від інших», – зазначила громадська активістка.
Військовослужбовець 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, луганець Антон Глушков розповів, що у 2014 році переселенцям із Луганська здавалося, ніби їхнє рідне місто померло. Водночас він наголосив, що Луганськ не зник, а лише заснув летаргічним сном в умовах російської окупації. За його словами, саме від спільної роботи українців залежить, наскільки швидко місто повернеться до складу України.
«Ми всі над цим працюємо й боремося за це. Усі Сили Оборони працюють над цим. Тож я хотів би звернутися до вас із закликом: підтримуйте Сили оборони. Пам’ятайте наше минуле, будьте гідними громадянами і громадянками нашої з вами держави. І завжди пам’ятайте, що Україна – це сила», – додав військовий.
Начальник управління освіти, культури, молоді та спорту Міловської селищної ради Старобільського району Луганської області Костянтин Анфьоров наголосив, що виставка має привернути увагу до збереження пам’яті про захисників Луганського аеропорту. Він додав: «8 квітня 2014 року почалася одна з перших великих битв Війни за Незалежність України, однак багато людей досі недостатньо знають про ці події, – сказав він. – Під час оборони Луганського аеропорту загинуло 196 героїв. В обороні брали участь десять підрозділів, серед них були й двоє наших земляків з Луганщини. Для нас важливо говорити про ці події, пам’ятати імена захисників і робити все, щоб їхній подвиг залишався в історії України».
Доктор педагогічних наук, професор, голова вченої ради та перший проректор Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Віталій Курило наголосив, що російська агресія почалася саме на Луганщині, адже вже на початку лютого 2014 року ті, хто проживав неподалік кордону з Росією, могли бачити перші диверсійно-розвідувальні групи на території України. За його словами, з другої половини лютого на територію Луганської області почали проникати так звані «зелені чоловічки».
«Минуло вже 12 років. І ми, безпосередні учасники тих подій, ставимо собі питання: чи могли ми тоді втримати Луганськ? Я думаю, що однозначної відповіді немає. Але, на мою думку, за певних обставин це було б можливим. Але не склалося. І трагедія Луганського аеропорту, і спроби відновити українську владу в Луганську влітку 2014 року, на жаль, завершилися невдачею. А нам, громадськості з Луганщини, необхідно насамперед зберігати інституційну пам’ять про нашу батьківщину, про нашу землю, про наші міста й містечка. Ми маємо її примножувати й не давати забути, щоб повернутися на свою рідну землю. Бо там також залишилося дуже багато людей, які чекають нашого з вами повернення», – зазначив Віталій Курило.
Доктор економічних наук, професор і проректор Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Руслан Галгаш у заключному слові зазначив, що для нього як луганця оборона Луганського аеропорту була не лише історією про Луганщину, а й важливим сигналом.
«Я пам’ятаю, як навесні 2014-го дивився з балкона на аеропорт. Тоді ми ще збиралися на мітинги, розгортали прапори, хоч і було вже трохи моторошно, тому що поруч стояли люди зі зброєю. Але ми ще вірили, багато хто думав, що все скоро закінчиться, – поділився Руслан Галгаш. – Але після боїв за Луганський аеропорт стало очевидним: війна не мине сама собою. Саме тому надзвичайно важливо нагадувати про ці події не лише в Україні, а й у світі».