1578 - у Львові страчено Івана Підкову
16 червня 1578 року за наказом польського короля Стефана Баторія та рішенням вального сейму Речі Посполитої у Львові стратили відомого ватажка запорізьких козаків, молдавського господаря Івана Підкову.
Іван Підкова. Сучасний портрет авторства Наталії Павлусенко
Іван Підкова був одним із найлегендарніших козацьких полководців XVI століття. Існує три версії походження козацького ватажка. Одні дослідники вважають його братом молдавського господаря Івана III Воде Лютого, відомого своєю боротьбою за незалежність Молдовського князівства від Османської імперії та вбитого турками 1574 року. Інші – вихідцем із угорської родини Баторіїв, а треті припускають, що він мав вірменське походження. Народився на Брацлавщині або в Молдові, точна дата теж невідома, лише рік – 1533-й. Легенди розповідають, що татари викрали його немовлям, але козаки врятували хлопця і виховали з нього воїна.
За переказами, Іван Підкова був високий (більше двох метрів), кремезної статури, і мав неабияку силу – міг руками розігнути підкову, за що і отримав від козаків таке прізвисько. В писемних джерелах він також згадується під іменами Іван Серпяга, Карапет Серпега чи Іоан Вірменин.
У 1556 році Підкова з’явився на Запорізькій Січі з власним полком. Прославився морськими походами на Очаків, Кафу (сучасна Феодосія) та Ґьозлев (сучасна Євпаторія), де були основні ринки работоргівців. Спочатку ходив під проводом Самійла Кішки, а згодом і сам очолював козацькі флотилії.
Іван Підкова. Портрет із польської хроніки XVIІ століття
У 1577 році Підкова відгукнувся на заклик молдаван, які потерпали від панування османів, і разом з козацьким військом під проводом Якова Шаха виступив проти османського ставленика Петра VI Кульгавого. У вирішальній битві на річці Прут козаки на чолі з Підковою розгромили молдавське військо Петра Кульгавого і шеститисячний турецький загін, а 29 листопада 1577 року вступили до столиці князівства – міста Ясси, де Підкову проголосили господарем Молдови.
Проте правління Івана Підкови тривало лише два місяці. Він виграв ще кілька битв проти турецьких військ та сил Петра Кульгавого, але коли Османська імперія, Кримське ханство та трансильванські війська Христофора Баторія навесні 1578 року пішли на Молдову, Іван Підкова мусив відступити На Поділля. Там його по-зрадницьки арештував брацлавський воєвода Януш Збаразький і відправив до Варшави. Вальний (загальний) сейм Речі Посполитої засудив козацького ватажка до страти.
Вирок виконали на одному з головних майданів Львова 16 липня 1578 року. За свідченням італійського дипломата Філіпа Талдуччі, на страту Іван Підкова прийшов під конвоєм, але вільний, не зв’язаний, звернувся до людей з останнім словом, а тоді сам поклав голову на плаху, прийнявши смерть гідно, по-лицарськи. Після страти козаки викрали тіло свого ватажка і перевезли до Канева, де поховали на території Канівського монастиря, поряд з могилою Самійла Кішки.
Пам'ятник Івану Підкові у Львові.
В народній пам’яті Іван Підкова став уособленням козацької відваги й боротьби проти турецької загрози – не випадково Тарас Шевченко присвятив йому однойменну поему, згадав у поемі «Гамалія», планував створити офорт «Страта Підкови у Львові». У 1982 році у Львові за проєктом скульптора Петра Кулика встановили легендарному козакові памʼятник. Пізніше пам'ятники Івану Підкові з'явилися в Черкасах та Каневі. Більше десятка міст України мають вулиці Івана Підкови.