1876 – народився Костянтин Мощенко, музейник, жертва репресій

1876, 19 травня у позаштатному містечку Миропілля Суджанського повіту Курської губернії (нині селище міського типу Миропілля Краснопільського району Сумської області) в сім’ї начальника міської пошти та доньки священника народився відомий громадський діяч, музейник, етнограф, художник, архітектор, краєзнавець, дослідник українського народного мистецтва Костянтин Мощенко.

Костянтин Мощенко. Фото: histpol.pl.ua

Закінчив Сумську чоловічу гімназію, навчався в Казанському художньому училищі, Львівському політехнічному інституті, факультеті архітектури Петербурзької академії мистецтв. Вивчав і популяризував українське мистецтво, любов до якого прищепили батьки.

Розпочав службу в Київському губернському земстві, де брав участь у підготовці «Першої Південноросійської виставки» і близько зійшовся з директором Київського музею старовини та мистецтва Миколою Біляшівським. Саме під його впливом захопився музейництвом, що стало головною справою його життя.

З 1906 року працював на Полтавщині. Спершу – помічником архітектора Василя Кричевського, що завершував спорудження будинку Полтавського губернського земства (споруду прикрасили майоліковими вставками із гербами губернських міст), а за кілька місяців прийняв пропозицію очолити етнографічний відділ Полтавського краєзнавчого музею.

У добу Української революції очолив Комітет охорони пам’яток, був одним із засновників Українського наукового товариства дослідження й охорони пам’яток старовини та мистецтва Полтавщини. Неодноразово здійснював експедиції селами регіону, поповнював колекцію етнографічних матеріалів, організовував виставки. Зібрав велику колекцію творів української народної культури, докладав чимало зусиль для збереження культурних цінностей краю.

Радянська влада оцінила його старання як прояв «неблагонадійності». У 1920 році Костянтина Мощенка заарештували за контрреволюційну діяльність. Якоїсь конкретики слідчі так і не знайшли, тож незабаром його відпустили. Але цього виявилося достатньо, щоб у 1924-му Костянтина Васильовича звільнили з роботи як «антирадянський елемент». За сприяння відомого мистецтвознавця Данила Щербаківського Мощенко переїхав до Києва, продовжив працювати в музейній сфері.

У 1927 році досліджував козацькі пам’ятки на місці будівництва Дніпровської ГЕС. Зібрані матеріали лягли в основу масштабної праці «Селянське будівництво та його оздоби на землях колишнього Запоріжжя», а фото січових пам’яток передав відомому досліднику козацької доби Дмитру Яворницькому.

У 1933-му виставку творів народних митців України, організовану в історичному музеї, назвали пропагандою куркульства й петлюрівщини. 22 листопада Мощенка заарештували вдруге. За кілька місяців судова трійка присудила йому три роки заслання до Казахстану за антирадянську пропаганду.

Відбувши заслання, викладав малювання та креслення у полтавських школах. До музейної справи зміг повернутися лише в жовтні 1941 року, коли після падіння радянської влади очолив Полтавський музей, ставлячи на перше місце пропаганду української культури. Восени 1943-го був змушений разом із дружиною виїхати до Галичини, а в 1944 році емігрував до Німеччини.

Вивезені ним рукописи та колекції згодом стали основою експозиції музею Української православної церкви в містечку Бавнд Брук американського штату Нью-Джерсі.

У 75 років оселився у притулку для пристарілих в німецькому Дорнштадті поблизу Мюнхена.

Помер 16 вересня 1963-го, на 88-му році життя. Похований на кладовищі притулка.