21 серпня Український інститут національної пам’яті прозвітував про один із наймасштабніших проєктів цього року – експедицію місцями поховань видатних українців за кордоном – «У пошуках героїв».
Експедиція тривала понад 20 днів та охопила сім країн Європи: Словаччину, Австрію, Швейцарію, Францію, Люксембург, Німеччину та Польщу. Учасники дослідили понад 100 тисяч поховань на 105 європейських цвинтарях.
Експедицію організував Український інститут національної пам’яті спільно з благодійним фондом «Героїка», громадською організацією «Історична правда», благодійним фондом Сергія Жадана, національним скаутським рухом «Пласт» та 2-м корпусом Національної гвардії України «Хартія».

Експедиція відбулася за підтримки Офісу Президента України. Це безпрецедентне дослідження місць поховань видатних українців за кордоном, яке є частиною процесу роботи зі створення Українського національного пантеону.

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров привітав учасників експедиції та подякував за великий обсяг проробленої кропіткої роботи з організації пошукових процесів, зокрема роботи з архівами, мартирологами, складання експедиційних маршрутів, а також впорядкування місць пам’яті та поховань під час експедиції.
«Ця ідея була реалізована безпосередньо завдяки очільнику Офісу Президента України Кирилу Олексійовичу Буданову, який зробив усе можливе, щоб ми могли подолати маршрут у 8700 кілометрів та дослідити понад 100 цвинтарів. Вперше на державному рівні було організовано таку експедицію», – наголосив Олександр Алфьоров.

Учасник експедиції та голова Крайової ради «Пласту» Юрій Юзич провів коротку лекцію про долі українців за кордоном, окресливши, чому саме через ці сім країн пролягали маршрути експедиції. А також розкрив особливості архівних пошуків та створення списків потенційних місць поховань, які стали об’єктами пошуку експедиції.
Співзасновник «Історичної правди» та офіцер 2-го корпусу НГУ «Хартія», учасник експедиції Вахтанг Кіпіані наголосив на важливості створення державного реєстру усіх людей, які воювали за Україну.

«Я розумію, що це на десятиліття робота. У нас є списки вояків Української Галицької армії, у нас є списки вояків Українських Січових Стрільців, у нас є списки імен вояків Армії УНР та УПА. Це все треба звести докупи і упорядкувати. Наша відповідальність в тому, щоби створити такий реєстр, місце входу, щоб будь-хто міг знайти інформацію про українського вояка різних поколінь та формацій. Ця експедиція, я сподіваюсь, буде одним з тих перших кроків до створення цього реєстру», – зазначив Вахтанг Кіпіані.
Він додав, що під час експедиції було знайдено кілька поховань українських діячів, які за своїм статусом та військовим званням могли бути поховані в Українському національному пантеоні.
Також Голова УІНП вказав на одну з важливих проблем пошуку поховань борців за незалежність України: почасти через те, що роками не проводилася фінансова підтримка цих місць пам’яті, за місцевими законами вони були втрачені.
«Ми зустрілися з такою проблемою під час пошуку могили першої офіцерки Армії УНР Христини Сушко, яка похована в Женеві. Коли команда прибула на місце поховання, то побачила, що надробка уже немає. Можливо, прах ще покоїться на цьому місці, але місця поховання вже немає. З великою ймовірністю прах перепоховано у братській могилі, а місце заготовлене під оренду», – розповів посадовець, додавши, що в таких випадках є сенс принаймні кенотафами означити простір на цих цвинтарях.
Учасник експедиції та голова правління благодійного фонду «Героїка» Олег Слабоспицький додав, що наразі існують ще сотні тисяч недосліджених могил та місць пам’яті, які потребують не просто дослідження, а укладення маршрутів, які зокрема можна використовувати в туристичних цілях.

«Ми дослідили близько 200 могил українських комбатантів, однак ще є велика кількість могил цивільних українських діячів, які розбудовували українське життя в цих країнах. Ми фіксували всі ці могили, які мали зображення тризубів чи інших українських елементів. Саме завдяки ось таким маркерам нам вдалося знайти багато могил, про які ми не маємо інформації, але це тимчасово», – пояснив Олег Слабоспицький.
Він також розповів, що вся експедиція була своєрідним детективом, адже після віднайдення місця поховання чи пам’яті потрібно було ще верифікувати, чи дійсно вона вшановує українця, чи була ця людина українським комбатантом тощо.
Співробітник УІНП та учасник експедиції Іван Стичинський відзначив, що окрім окресленої колегами «кабінетної» роботи з архівами та складанням маршрутів, важливою стала саме «польова» робота експедиції, що дала змогу виявити невідомі раніше місця поховання та пам’яті.

«Як показала ця експедиція, інколи історіографічні дані не відповідають дійсності, наприклад, в усій літературі вказано, що Гриценко-Вінтоняк похований у Німеччині, але, як виявила наша експедиція, його могила знаходиться у Франції», – зазначив Іван Стичинський.
Також він пояснив, що цифра в 100 тисяч досліджених місць поховань може здаватися гіперболізованою, але насправді лише Віденське міське центральне кладовище нараховує 3 млн поховань, і тому експедиція ще має великий простір для подальших пошуків.

«Ми не домовлялися з Укрінформом, але тут зараз проходить виставка “Тризуб – патріотичні візії”. Ми також принесли свій варіант тризуба – це власне артефакт, який ми знайшли на французькому цвинтарі. У громаді Альграндж в Лотарингії є сектор військових поховань вояків армії УНР. В процесі його дослідження ми виявили закинуту могилу учасника обох Зимових походів та кавалера Залізного хреста за Зимовий похід та бої армії УНР», - розповів Іван Стичинський.
Завершуючи пресконференцію, Голова УІНП Олександр Алфьоров наголосив на тому, що дана експедиційна робота продовжиться, адже це стратегічна робота, яка впливатиме на наступні етапи розвитку політики національної пам’яті.