Про Крути з першоджерел
Як реагувала тогочасна українська преса на події січня 1918 року можна ознайомитися з добірки документів, оприлюднених у збірнику, підготовленому Українським інститутом національної пам'яті «Бій під Крутами в національній пам'яті: Збірник документів і матеріалів».
Студентський курінь стрільців
На загальних зборах студентів Українського Народнього Університету, які відбулися 4-го січня, ухвалено таку резолюцію:
З огляду на грізне положення Української Народньої Республіки, загальні збори студентів Українського Народного Університету винесли такі постанови:
1. На час пекучої потреби, всі без виімку, студенти Українського Народнього Університету (в тім числі і слухачі обох підготовчих курсів) вступають в протягу трьох найближчих днів в Курінь Січових Стрільців:
а) Для товаришів, що знаходяться зараз за Київом, час вступлення до Куріня продовжується до 14-го січня ц. р.
б) Всі товариші, признані лікарською Комісією не здібними до строєвої служби, займають нестроєві посади при куріні (канцеляристів, агітаторів тощо).
2. На весь час перебування студентів в Куріні заняття і іспити в університеті припиняються.
3. Товариші, які не коряться цим постановам зборів, підлягають загальнотовариському бойкоту.
4. Для переведення в життя всіх зазначених постанов вибірається Комітет з 5 душ. Дежурства членів Комітету встановлено від 10-ї год. до 6-ої год. вечора в вестибюлю Центральної Ради, куди належить звертатися за всякими справками. Там же записуються до Куріня.
Справа залишення за товаришами посад в державних і приватних інституціях знаходиться в стадії переговорів з Генеральним Секретаріатом.
Нова Рада. – 1918. – 6 (19) січня.
До українського студентства
Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь обсіла нашу Україну російсько-більшовицька (котра нічого спільного не має з ідейним більшовизмом) грабіжницька орда, котра майже щодня робить у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані. В цей час Українська фракція центру Університету Св. Володимира кличе студентів-українців усих вищих шкіл негайно прийти на підмогу своєму краєві і народові, одностайно ставши під прапор борців за волю України проти напасників, які хотять придушити все, що здобуто нами довгою, тяжкою, героїчною працею. Треба за всяку ціну спинити отой похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічнього занепаду. Хай кожен студент-українець пам’ятає, що в цей час злочинно бути байдужим. Треба кинути на цей час науку та буденну працю і одною дружньою лавою, як було з початку революції, стати на оборону прав українського народу. Будемо ж, товариші, щирі й чулі! Облишмо тимчасом стерно науки і відважно ходім до стерна перемоги! Бо кому ж, як не нам, взятись за його?
Кому, як не нам, нести світичі свідомости і відваги до наших братів-вояків! Сміливо ж, дорогі товариші, довбаймо нашу скелю і йдімо віддати може останню послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували – Українській державі!
Записуйтесь до Куріня Січових Стрільців, який формується з студентів Університету Св. Володимира та Українського Народнього Університету, звідки, мабуть, ми будем розпреділені серед декотрих українських військових частин, для піднесення культурно-національної свідомости та відваги. Запис приймається в Педагогічному музеї щодня (вдень).
Українська фракція центру Університету Св. Володимира.
Нова Рада. – 1918. – 11 (24) січня.
Оголошення родини Соколовських про розшук сина Андрія, котрий пропав безвісти в бою під Крутами
Батьки прохають повідомити по адресі – Київ, Фундукл[еївська] 61-1 в подробицях про все, що відомо за сина їх Андрія Соколовського, учня VI кл. 2-ої української гімназії, який без вісти загинув у бою на станції Крути 16-го січня ц. р. і прохають, коли він живий, допомогти йому чим можна. Видатки будуть повернені.
Нова Рада. – 1918. – 3 березня (18 лютого).
Лист до редакції
Високоповажний Пане Редакторе!
Дозвольте через Вашу часопись звернутись з такою заявою:
14 січня на Бахмач виїхав Студентський Січовий Курінь для боротьби з більшовиками. 15 чи 16 січня відбувся бій під Крутами, після якого українські части відступили, але не повідомили про це Січовий курінь.
Далі так само виїхала і старшина того куріня не давши жадного роспорядження. Частина куріня, побачивши небезпеку, встигла одступити, решта ж, коло 50 чоловік, залишилися на своєму посту, дожидаючи роспоряджень. Тим часом більшовики їх оточили... По тим чуткам, які вдалося зібрати, скілька душ було забито в бою, частину було розстріляно, а чоловік 20 неначе б то прорвалося і втекло. Але досі ніяких певних відомостей за всі ці події дістати було неможливо. Серед тих залишених на поталу більшовикам січовиків був і мій брат Володимир Шульгин. То от уклінно прохаю всіх, хто має хоч які небудь відомости за мого брата і взагалі за події під Крутами негайно подати всі можливі відомости до редакції Нової Ради (Інститутська, 22) або оповістити свою адресу, щоб я міг їх докладніше роспитати.
Прошу инші газети передрукувати.
Олександер Шульгин.
Нова Рада. – 1918. – 5 березня (20 лютого).
Оголошення про збір відомостей про долю січових стрільців зі студентського куреня
Всіх, хто знає про долю січових стрільців (з студентського куріня), прохають подавати докладні відомости на адресу: міністерство міжнародніх справ, Терещенківська, 9 (зазначивши на конверті «в справі січовиків»), або особисто від 11 до 4-ої години крім свят (звернутись до т. Даньківського).
Нова Рада. – 1918. – 6 березня (21 лютого).
Збори родичів студентів і школярів, загиблих під Крутами, для обговорення питання про перепоховання тіл. Гурток родичів звертається до всіх батьків і родичів студентів, серед нєшкільників і инших, що входили в склад січового студентського куріня, і загинули в бою та розстріляні після бою біля Крут 16 січня с. р., і пропонує піднести загальне прохання про роскопку могил, щоб перевезти їх тіла з Крут, а також поховати їх у Києві.
Для обговорення цього питання прохають зібратись 8 цього березня в пятницю в 6 годині вечора Фундукліївська 61-1, туди ж звертатися за справками.
Нова Рада. – 1918. – 8 березня (23 лютого).
Комітет по влаштуванню похорону студентів-січовиків запрошує батьків та родичів сьогодня 13-го березня їхати роспізнавати убитих на станції Крути. Оповістка про те, коли і де буде потяг, висітиме на дверях Центральної Ради після 3-х годин дня.
Нова Рада. – 1918. – 13 березня (28 лютого)
Повідомлення Української Громади студентів Університету св. Володимира про участь у похороні січових стрільців студентського куреня, загиблих під Крутами
На загальному зібранні, 10 березня, Українська Громада студентів університету св. Володимира вирішила взяти участь в похоронах своїх товаришів-лицарів, згинувших за волю Матері-України під Крутами. Збіраються гроші на вінок. Всіх студентів-українців прохають взяти участь у похоронах і допомогти грошима урочистому вшануванню борців за рідний край.
Нова Рада. – 1918. – 16 (3) березня.
Трагедія на Крутах
Ми хочемо звернути увагу суспільства і української влади на ту страшну трагедію, котра відбулася біля станції Крути в часи наближення більшовиків до Київа. В Крутах загинув цвіт української шкільної молоді.
Загинуло кілька сот найкращої інтелігенції – юнаків-ентузіастів української національної ідеї.
Така втрата для культурної нації була б важкою; для нашого народу ця втрата безмірна. Винна в цій трагедії уся система безглуздя, весь наш уряд, котрий після блискучого соціального законодавства, після піврічного адміністрування оказався покинутим народом, і армією, і в такім безнадійнім становищи рішив захиститись від добре узброєної більшовицької армії кількома сотнями шкільної молоді. Узброївши на скору руку ці жертви урядової легковажности, без жадної військової підготовки одправили їх в Крути під командою капітана Т. і штаба, який складали два брати Б. Ранком одного дня вивели школярів на учебну стрільбу. У кожного всього по три обійми патронів. Але несподівано виявилося, що вороже військо близько, і що юнакам годі вчитися військової науки, а треба вже воювати, бо несподівано підійшов ворог і почав обстрілювати їх кулеметним і гарматним вогнем. Через короткий час виявилась нова несподіванка: з бокової лінії з Чернигова підійшло кілька російських ешелонів і почали обстріл з тилу. Далі було таке: штаб ніяких приказів не шле, патронів і знаряддя бойцям не присилає. Усі патрони витрачені. Одна-одним гармата, котра була у юнкерів, мусила замовкнути, випустивши останню шрапнель. Прийшлось посилати когось з стрільців на станцію шукати командира і штаб. Їх на станції вже не було. Вони подалися з своїм поїздом, не повідомивши своє військо, не пославши йому ніякого приказу, а хапалися виїздити так, що забулися відчепити від свого поїзда вагони з знаряддям до гармат і з патронами, і завезли їх. Наших вояків росіяне оточили й перебили.
Невже ж український уряд, навіть в теперішнім його складі, може проходити мимо подібних фактів, не звертаючи на них жадної уваги, не роблючи висновок? Невже і ці страшні прояви безладдя, невмілости, а може, і злочинства зостануться захованими від очей суспільства, не будуть безсторонньо розслідувані і не будуть покарані, а хоч принаймні геть від справи одсунуті хоч ті найблизчі винуватці цієї катастрофи?
Нова Рада. – 1918. – 16 (3) березня.
Оголошення родини Шульгиних про час і місце похорону В. Шульгина
Родина забитого в бою під Крутами 16 січня 1918 року Володимира Шульгина сповіщає, що похорон його разом з другими товаришами відбудеться сьогодня 19 березня. Жалібний похід рушить з вокзалу на Аскольдову Могилу о 2 годині дня.
Нова Рада. – 1918. – 19 (6) березня.
Похорон студентів-січовиків
Вчора відбувся похорон студентів і гімназистів, що лицарськи склали свої буйні голови, боронячи Україну від нападу північних варварів.
Коло другої години дня жалібний похід вирушив од вокзала. Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників.
В поході брали участь духовенство, студентський хор під орудою Кошиця, військовий оркестр, військові відділи і сила народу.
Коло будинку Ц. Ради процесію зустрів уряд: члени Ради на чолі з проф. Грушевським і міністри на чолі з В. Голубовичем. Процесія спинилась. Проф. М. Грушевський, промовляючи, сказав приблизно так: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів... Якраз сьогодня, коли Ц. Рада засідала, почали зривати цього двохголового орла, цей символ самодержав’я, це пятно неволі, в якій Україна перебувала стільки віків... Але ця операція знищення неволі не могла пройти безкровно, і кров пролилась. Щасливі ті, хто кров’ю засвідчив свою любов до рідного краю... Слава ім і вічний спокій!..»
Крім д. Грушевського, промовляли ще член Ц. Ради О. Степаненко і представник старшини січових стрільців.
Далі похід рушив по Фундукліївській, Хрещатику, Олександрівській на Аскольдову могилу.
Тут, над дніпровими кручами, поклали в землю вірних синів вільної України...
На могилу ріжними делегаціями було покладено багато вінків і живих квіток.
Нова Рада. – 1918. – 20 (7) березня.
Шануймо пам’ять героїв
Під Крутами, в нерівному бою, жменька молоді бажала хоч трохи стримати натиск ворогів і пустити іх тільки через своі трупи. Ідейні борці юнаки в рішучий час узялись за зброю і понесли на вівтар волі Украіни своє молоде життя. …
Коли ми справді бажаєм бути вільними, коли бажаєм бути самостійними, то впершу чергу ми повинні шанувать память борців за цю волю і самостійність, бо невже ми справді дійшли до того, що одна частина з нас несе без вагання і сумніву своє життя, а друга не може навіть спромогтись на те, щоб вшанувати память іхню?!..
Як полтавське земство взялось за збірання грошей на памятник Т. Шевченку, так Чернігівське повинно подумати над цім своім обовьязком. Во імя страчених під Крутами, во імя всіх без’іменних борців, що загинули по всій Украіні під час боротьби, земство повинне взятись за справу збудування памятника всім борцям з ордами півночи за волю Украіни. На місці бойовища під Крутами ми повинні мати друге святе місце, як перше в нас є – Шевченкова могила під Каневом. …
Черниговская земская газета. – 1918. – № 53–54.
Повідомлення про надходження коштів на пам’ятник Січовим стрільцям студентського куреня
Жертви, надіслані до Нової Ради на пам’ятник борцям за волю студентам січового куріня убитих під Крутами.
Укр. книгарні т[оварист]ва «Час» у Київі 100 карб., д[окто]ра Е. К. Лукасевича 25 карб., Т. Чикаленкової 100 карб., Лев. Чикаленка 100 карб., Д. Дорошенка 40 карб., С. Єфремова 10 карб., В. Дурдуковського 15 карб., С. Ручковського 10 карб., д[окт]ор Коломійцев 100 карб., Ганни Келер-Чикаленко 100 карб.
Нова Рада. –1918. – 2 квітня (20 березня).
Пам’яти забитих під Крутами
Відозва
Батьківський комітет при укр. Кирило-Методіївській гімназії, виконуючи постанову загальних зборів батьків від 14 квітня ц. р. про достойне вшановання пам’яти юнакі-учнів гімназії – забитих під Крутами, виданням присвяченої їх пам’яти книжки, приступає тепер до свого завдання. Бажаючи в згаданій книжці подати докладні відомости про останні дні їх життя, про їх геройську смерть, як і взагалі про цей незабутньо-трагічний історичний момент в житті нашого краю, редакційна комісія батьківського комітету звертається до всіх, хто брав участь в подіях під Крутами, особливо до близьких покійним товаришів гімназістів, з щирим проханням надіслати свої спомини про ці події, а також про весь підготовчий період перед боєм.
Бажаючи також подати в книзі біографічні відомости про полеглих героїв-юнаків, редакційна комісія прохає їх родичів і взагалі людей, що близько їх знали, надіслати відомости про їх життя, а також фотографічні картки.
Сподіваючись, що на заклик наш одгукнуться ті, кого кличемо, прохаємо звертатись по адресі поки що (листовно): В. Підвальна, 36, 8, тов. голови батьківського комітету II укр. гімназії.
Після великодніх свят мають бути скликані збори всіх зацікавлених в цій справі, як батьків, або родичів полеглих, так і їх товаришів для загальної наради, про що буде оповіщено в газетах.
Редакційний Комітет
Нова Рада. – 1918. – 28 (15) квітня.
Мистецтво в справі збудування пам’ятника борцям за незалежність України
Столиця України – Київ зовсім бідний монументами, які відносились би до історії України. Ті монументи, що для оздоби площей ставились при російській владі, мали на меті підкреслити залежність України від Москви і служити для виразу ідеї єдности Росії. Таке значіння мають, напр., монументи Хмельницькому і Кочубею та Искри.
Пережита епоха героїчного напруження, коли під хвилі війни зусиллям найкращих синів України була здійснена давня мрія народу – утворення незалежної національної держави, – повинна бути увіковічнена улаштованням якого-небудь відповідного монументу.
Один з найбільш значних по високому драматизмові моментів цеї епохи була боротьба тільки-що народженої Української Держави з більшовиками, темною силою, яка загрожувала не тільки загубити все, що було досягнене, а ще і взагалі зруйнувати культурне життя рідного краю.
На оборону національної ідеї, культури й права встали всі краснійші сили народу і на чолі їх українська молодь: школярі та студенти університетів.
В боях під Крутами та Бахмачем, полягло багато цих молодих героїв, ціною своєї крови заплативши за волю рідного краю.
Святий обов’язок вдячної батьківщини не забути цих героїв. Треба, щоб пам’ять про них назавше залишилась на Україні. Для цеї мети, як найбільш відповідає збудування їм монумента на одному з майданів м. Київа.
Ця думка вже істнувала і раніш [в] приватних колах, навіть де-які кошти для цеї справи вже назбірані, але треба зараз підтримати справу державною допомогою.
Тому було б бажаним, аби міністерство освіти оголосило народню підписку на улаштування монументу забитим в боях з більшовиками українським школярам і студентам та доручило відділові плястичних мистецтв справу організації.
Нова Рада. – 1918. – 26 (13) травня.
Пам’ятник
В справі пам’ятника борцям за незалежність України.
На зроблене головноуправляючим мистецтв та національної культури представлення панові гетьману про збудування на одному з Київських майданів пам’ятника борцям, що першими полягли в боротьбі з більшовиками в Київі, під Бахмачем та Крутами, пан гетьман поставився до цієї ідеї прихильно і запропонував зложити для цього спеціальну комісію, після чого буде оголошено всенародній збір грошей для зазначеної мети.
Пан гетьман заявив, що задля здійснення вшанування пам’яти перших борців за незалежність Української держави, українське правительство може зробити відповідну грошову допомогу, коли того вимагатимуть обставини.
В розпорядженні головного управління мистецтв і національної культури досі мається зібраних грошей 849 карб.
Народня Справа. – 1918. – 7 вересня.
Фотодокументи.
1. Аверкій Гончаренко – підполковник армії УНР, начальник оборони на станції Крути.
2. Сотник Федір Тимченко – учасник бою під Крутами.
Похорон жертв більшовиків. Київ. 10 березня 1918 р. (З колекції Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С.Пшеничного).
Це фото довгий час вважалося ілюстрацією до похорону крутянців у Києві.
Насправді це фото з похоронної процесії жертв більшовиків. Ці люди загинули під час перебування у місті більшовиків та не були вчасно поховані. Тіла 91 особи перебували у військовому шпиталі, Олександрівській лікарні та Анатомічному театрі.
Похорон крутянців. Київ. 19 березня 1918 р.
Похорон крутянців. Київ. 19 березня 1918 р.
Похорон крутянців у Києві. 19 березня 1918 р.
