ГУЛАГ нещадно експлуатував своїх в’язнів, аби витиснути з них максимум і перетворити на слухняних «будівників комунізму». Але українці, кинуті в табори, зберігали гідність, гуртувалися в мережі спротиву та, врешті-решт, спричинилися до повстань, які цю систему розвалили. Про них розповідає виставка «Тріумф людини. Мешканці України, які пройшли радянські концтабори». Проект представлять 8 травня — у день завершення Другої світової війни у Європі.
8 травня, 14:00
Київ, вул. Хрещатик, 22,
(біля будівлі Головпоштамту)
Комуністична влада створила перші концентраційні табори в Європі ще в 1918–1921 рр. У числі перших в’язнів були й українці — вояки Армії Української Народної Республіки. Відтоді українці стали постійним «населенням» мережі терору та експлуатації ОГПУ—НКВД—МВД аж до 1990-го, коли на волю вийшов останній українець-політв’язень.
Міністри УНР, митці «Розстріляного Відродження», «класово ворожі елементи», науковці‑«шкідники», учасники українського визвольного руху, репресовані за сфабрикованими звинуваченнями, дисиденти та священнослужителі — вони були приречені на повільну смерть на лісоповалах, «комуністичних будівництвах», копальнях за Полярним колом чи секретних дослідних установах («шарашках») або тюремних психлікарнях.
Проте три повстання — Норильське, Кенгірське й Воркутинське струсонули систему радянських концтаборів так, що тоталітарний режим мусив більшість таборів закрити. І українські в’язні теж були серед тих, хто забив останній цвях в труну ГУЛАГу.
“Українці складали понад половину в’язнів ГУЛАГу в 1953 році. Це були представники всієї нації: селяни, політики, духовенство, культурна еліта. Проте комуністичний режим не досяг своєї цілі – винищити їх. Українські в’язні були серед тих найактивніших, хто зруйнували імперію ГУЛАГу і всю комуністичну державу. Багатолітній в’язень Левко Лук’яненко написав Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, що став вироком Радянському Союзові”, — говорить Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Учасники:
- Володимир В'ятрович, Голова Українського інституту національної пам'яті;
- Уляна Супрун, в.о. Міністра охорони здоров'я України;
- Микола Княжицький, народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності;
- Анатолій Хромов, заступник директора Галузевого державного архіву СБУ;
- Василь Овсієнко та Йосип Зісельс, політв’язні радянських концтаборів, дисиденти, герої виставки;
- Володимир Бірчак, співавтор виставки, керівник академічних програм Центру досліджень Визвольного руху;
- Олеся Ісаюк, PhD, співавтор виставки, наукова співробітниця Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» (Львів);
- Олена Бондаренко, народний депутат України III-VI скликань, донька в’язня ГУЛАГу Ольги Лядської;
- Любов Сорока, невістка Михайла Сороки - одного з найвідоміших політв’язнів ГУЛАГу, організатора мережі спротиву;
- Тарас Грицяк, онук одного з керівників Норильського повстання Євгена Грицяка;
- Тарас Пилипович, історик, правнук Андрія Лайка, в’язня ГУЛАГу, одного з героїв виставки.
Детальну екскурсію виставкою проведе науковий співробітник Центру досліджень Визвольного руху Ігор Бігун.
Організатори:
Український інститут національної пам’яті, Центр досліджень визвольного руху, Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», Галузевий державний архів СБУ.
Автори: Ігор Бігун, Володимир Бірчак, Володимир В’ятрович, Леся Бондарук, Олеся Ісаюк, Анна Олійник, Ярина Ясиневич
Над проектом працювали: Наталія Бик, Богдан Завітій, Іван Кішка, Петро Клим, Андрій Когут, Катерина Ніколаєнко, Олена Шарговська, Назар Ясиневич, Дмитро Вортман.
Медіа-партнери: Радіо Свобода, ТСН.ua, Історична правда, Gazeta.ua, Укрінформ, телеканал Еспресо.