Спростовуємо російський міф, що Україну створив Ленін
Один із міфів, який тиражує російська пропаганда та особисто Путін, буцімто Україну створив Ленін. Розповідаємо, чому цей міф далекий від дійсності.
На кінець XVIII століття території, на яких українці становили більшість населення, контролювали Російська та Австрійська імперії. Попри розділення імперськими кордонами, впродовж наступного, 19-го, століття українці пройшли шлях усвідомлення себе як нації – від захоплення історією в добу Романтизму, через розвиток народної мови і культури, до формування політичних партій та організацій. У цьому українці не відрізнялися від інших народів Центральної та Східної Європи.
Процес кристалізації української нації відбувався попри спротив імперських центрів, особливо російського самодержавства. У Російській імперії у 1863 та 1874 роках спеціальними циркулярами та указами забороняли навіть використовувати українську мову у публічній площині. Зокрема, були заборонені друк і навіть ввезення книг та преси, театральні вистави українською мовою.
Та які б перепони не створювала імперська влада, наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття засновані українцями політичні партії та організації почали формувати візії (програми) розвитку українських земель. Зокрема, Перша українська політична партія в Російській імперії – Революційна українська партія – свою програму у 1900 році назвала: «Самостійна Україна».
У ході Першої світової війни, яку розпалили Російська та Австро-Угорська імперії, вони обидві розвалилися. Раніше поневолені імперіями народи почали творити національні держави. Серед них були українці.
Після повалення російського самодержавства і початку демократичних революційних перетворень на просторах уже колишньої Російської імперії – 17 березня 1917 року в Києві українські організації створили свій представницький орган, Центральну Раду. Її очолив авторитетний історик Михайло Грушевський. У червні 1917-го Центральна Рада задекларувала свій намір творити державу демократичним шляхом.
У наступні місяці Українська Центральна Рада прагнула знайти порозуміння з керівництвом Російської республіки. Але імперська свідомість не полишала очільників нібито республіканської Росії.
Та до відкритого військового протистояння між Києвом і тодішнім Петроградом дійшло після того, як на початку листопада 1917 року владу в Росії шляхом збройного перевороту захопила найрадикальніша група революційних популістів – більшовики на чолі з Владіміром Леніним. Вони почали насаджувати так звану «диктатуру пролетаріату».
У відповідь на більшовицький переворот в Росії Центральна Рада ІІІ Універсалом від 20 листопада 1917 року створила Українську Народну Республіку. А 22 січня 1918-го IV Універсалом проголосила її незалежність. Це відбулося вже в умовах війни з російською більшовицькою диктатурою.
Відразу після захоплення влади більшовики почали встановлювати контроль над територією колишньої Російської імперії. Вже у грудні 1917 року Ленін висунув Українській Центральній Раді ультиматум та розпочав гібридну війну. У Харкові більшовики проголосили маріонеткову українську радянську республіку. А далі розпочали пряме військове вторгнення в Україну з Росії.
Тож Ленін був не тим, хто створив Україну, а тим, хто розпочав з Україною війну.
Війна російських більшовиків проти української республіки тривала кілька років. Червоним військам тричі довелося наступати на Україну, щоби встановити контроль над українськими територіями. Українська Народна Республіка, позбавлена міжнародної підтримки, у цій нерівній війні програла.
Та попри поразку, кількарічний досвід державного будівництва відіграв важливу роль у формуванні української політичної нації. Дав величезний поштовх для культурного розвитку. Саме Українською Народною Республікою у 1917–1918-му були затверджені герб, гімн і прапор, що нині є символами України.
Прагнення української держави не зникло через військову поразку. І більшовицькі окупанти були змушені з цим рахуватися. Тому комуністична верхівка вимушено погодилася на збереження елементів української державності у формі квазідержавної Української Радянської Соціалістичної Республіки. Радянську неоімперію з 1922 року замаскували під формат союзу окремих республік.
Проте ідея справді незалежної України залишалася визначальною для сотень тисяч і мільйонів українців. Цього не знищили ні численні репресії і депортації, ні злочин Голодомору-геноциду 1932–1933 років, ні системна політика русифікації України, яка тривала десятиліттями. Своє прагнення незалежної демократичної держави українці втілили у 1991 році, коли на референдумі понад 90% громадян підтримали незалежність України.
Текст: Володимир Тиліщак, інфографіка: Лариса Цибульська