1914 - народився Омелян Антонович, правник, член ОУН, меценат, борець за незалежність України
1914, 6 лютого - у місті Долина (нині Івано-Франківської області) народився Омелян Антонович, у майбутньому відомий український меценат, засновник Фундації імені Омеляна і Тетяни Антоновичів.
Омелян Антонович. Прага. 1943. Фото: dcrb.net
Деякі факти про Омеляна Антоновича
• Початкову освіту отримав у рідному місті. Після того як родина переїхала до Львова, продовжив тут навчання в гімназії. Згодом у гімназії в Перемишлі.
• Ще у гімназійні роки брав участь у націоналістичному русі. Пізніше діяв у крайовому проводі ОУН у Перемишлі. Там його заарештували й у 1933 році засудили до 6 років польської в’язниці та 10 років позбавлення громадянських прав. Антонович відбув три роки в’язниці й після звільнення за амністією продовжив правничі студії у вищих школах Любліна, Познані, Праги та Берліна. В 1943 році одержав диплом доктора права на юридичному факультеті Українського вільного університету в Празі. Вільно володів 6 мовами.
• Продовжував діяльність в ОУН(б) в роки Другої світової, співпрацював з Миколою Лебедем та Романом Шухевичем. У вересні 1941 року заарештований гестапо в Берліні, куди приїхав на зустріч із Степаном Бандерою. Відсидів у німецьких тюрмах та концтаборі Заксенгаузен два роки.
• Після Другої світової війни Омелян Антонович працював у Німеччині в Міжнародній організації біженців. Допомагав втікачам від радянських репресій. У 1946 році Омелян Антонович побрався з Тетяною Терлецькою (уродженкою Відня, випускницею медичних студій у Монпельє і Відні).У 1949 році вони емігрували до США.
Омелян Антонович приймає присягу мігранта перед виїздом у США. 1949. Мюнхен. Фото: www.radiosvoboda.org
• З перших років перебування у США Омелян Антонович включився в життя української громади. Його обрали Головою Об’єднання Українців Вашинґтона.
• У 1960 році Антонович заснував власну ферму великої рогатої худоби, якою займався до 2005 року.
• Як згадував Омелян Миколайович: «Старим» українцям подобалося, що нова еміграція не гребувала простою роботою, аби лиш зачепитися в Америці. Професори середніх і вищих шкіл, хоч у старшому віці й зовсім незвиклі, замітали й прибирали офіси, вокзали та ресторани й готелі, мили посуд, стояли при конвеєрах у фабриках. Лікарі-спеціалісти починали послушниками у лабораторіях і шпиталях, адвокати-правники робили, що попало, збирали сміття в чистильних міських улаштуваннях».
Омелян Антонович на фермі. 1990-ті. Фото: localhistory.org.ua
• Родинна ферма Антоновичів почала приносити чималий дохід, який вони спрямували на українську справу. У 1980 році подружжя створило доброчинну «Фундацію Тетяни та Омеляна Антоновичів» та премію для підтримки досягнень в галузі української літератури, мови, мистецтва, історії. Премія у розмірі 5 тисяч доларів США надається за літературні твори українською мовою, незалежно від місця проживання автора. Раз на два роки премія може бути надана науковому дослідженню з україністики будь-якою мовою.
Тетяна і Омелян Антоновичі. Фото: www.radiosvoboda.org
• Серед першого складу журі премії фундації Антоновичів були Юрій Шевельов, Григорій Грабович та Богдан Рубчак. У 1981 році першими лауреатами премії стали Василь Барка та Василь Стус. Серед лауреатів премії в різні роки були Орест Субтельний, Емма Андієвська, Наталя Лівицька-Холодна, Ліна Костенко, Валерій Шевчук, Микола Вінграновський, Ігор Калинець, Юрій Андрухович, Роман Іваничук, Микола Рябчук; науковці Роберт Конквест, Юрій Шевельов, Іван Дзюба, Збіґнєв Бжезінський, Богдан Гаврилишин, Михайло Брайчевський, Ярослав Дашкевич, В'ячеслав Брюховецький, Михайлина Коцюбинська, Григорій Логвин, Богдан Боцюрків, Роман Шпорлюк, Ярослав Ісаєвич, Ярослав Грицак.
• У місті Долині Омелян і Тетяна Антоновичі стали фундаторами будівництва краєзнавчого музею «Бойківщина» та пам’ятника борцям за Українську державу, реконструкції церкви Різдва Пресвятої Богородиці. У Києві їхня фундація спонсорувала реконструкцію нового корпусу бібліотеки Києво-Могилянської академії.
• Меценатські проекти Фундації Т. та О. Антоновичів реалізовано у Львові. Їхнім коштом здійснили реконструкцію Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника. Також завершено реконструкцію головного корпусу бібліотеки на вул. Стефаника, 2, де створено 5 іменних залів Омеляна та Тетяни Антоновичів. У 2003 році Омелян Антонович подарував бібліотеці свою книгозбірню (понад 2 тис. примірників), 27 творів мистецтва та власний родинний архів.
• Після смерті дружини Омелян Антонович жив в Україні, де і помер 28 лютого 2008 року. Подружжя спочило у гробівці родини Лопатинських на Личаківському цвинтарі.