1648 – початок битви під Жовтими Водами

1648, 29 квітня поблизу містечка Жовті Води розпочалася битва, що ознаменувала початок суспільно-політичних та економічних процесів на території України, відомих також як Козацька революція Богдана Хмельницького 1648-1657 років.

Картина Яна Матейка "Богдан Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом", 1885 р. Фото: localhistory.org.ua

У першій половині XVII століття козацтво сформувалося не тільки як військовий, а й як політичний стан, що репрезентував інтереси значної частини соціуму на теренах України. Що викликало спротив  польсько-литовської еліти Речі Посполитої з одного боку та протестів населення – з іншого.

Вибух спровокував наїзд Даніеля Чаплинського на володіння козацького полковника Богдана Хмельницького, який заручився підтримкою Запорізької Січі. Козацьке військо змушує відступити польську залогу біля Хортиці на чолі з комісаром Яцеком Шемберком. Після цієї перемоги Хмельницького було обрано гетьманом.

Щоб придушити «ребелію» Хмельницького, поляки зібрали п’ятнадцятитисячне шляхетське військо на чолі з коронним гетьманом Миколаєм Потоцьким. Однак на нараді командувачів було вирішено розділити вищезгадане військове формування на 4 частини. Перший та другий відділи на чолі з князем Яремою Вишневецьким (6 тисяч війська) та самим Миколаєм Потоцьким (4 тисячі війська) мали перебувати в районі Лівобережжя та Дикого Поля (поблизу Черкас). Третій відділ на чолі з сином Потоцького Стефаном (близько 3000 солдатів та 6 гармат) мав рухатися до Микитинської Січі, поблизу котрої планувалося з’єднання з четвертим відділом реєстрових козаків на чолі з полковниками Станіславом Кричевським, Вадовським і Гурським та військовими осавулами Ілляшем Караїмовичем й Іваном Барабашем (3500 чоловік та 8 гармат), що рухалися паралельно сухопутному війську через Дніпрові пороги.

Не менш активними були приготування у війську Богдана Хмельницького, який розпочав переговори з Миколаєм Потоцьким, розвідуючи чисельність ворожого угруповання та даючи час для підходу союзної кримськотатарської кінноти на чолі з Тугай-беєм (понад 20 тисяч вояків), наданої Іслямом ІІІ Гераєм за Бахчисарайським договором, укладеним у березні 1648 року. Також він взявся переманити на свій бік реєстрових козаків із війська Стефана Потоцького, які теж мали конфлікт із Яцеком Шемберком, який став військовим радником у Стефана.

Хмельницький розпочав наступ на відділ Стефана Потоцького, який найслабший. 29 квітня передові загони татарської кінноти розпочали бій з кінними роз’їздами коронного війська поблизу річки Жовті Води. Татарське військо було змушене відступити, зіткнувшись із мушкетним вогнем польсько-литовської піхоти та реєстрових козаків, але Стефан не став контратакувати, а організував табір на болотистому березі Жовтих Вод.

1 травня, з підходом запорізького війська, розпочався спільний штурм табору Потоцького. Козацька піхота мала атакувати табір ворога, а татарські кінні відділи – вдарити у тил коронного війська, перейшовши річку. Через нескоординованість атаки, а також перевагу супротивника в артилерії (3 проти 6 гармат), наступ козаків та татар був невдалим. Разом з тим, кінним відділам татарського війська вдалося перейти Жовті Води й блокувати можливості зв’язку оточенців із підрозділами Миколая Потоцького в Корсуні та Черкасах.

План-Схема Жовтоводської битви. Схема: uk.wikipedia.org

Паралельно з облогою війська Стефана Потоцького Хмельницький вів успішні перемовини з частинами реєстрового козацтва. 4 травня в урочищі Княжий Затон поблизу Микитинської Січі реєстровцями було піднято повстання проти власного командування, в результаті якого загинули Іван Барабаш, Вадовський та Ілляш Караїмович. Новопризначений наказний гетьман Фелон Джалалій оголосив про приєднання реєстрових відділів до війська Хмельницького. Таким чином, повстанське військо посилилося не тільки досвідченими бійцями, а й потрібною в облозі артилерією.

13 травня під табором Стефана Потоцького відбулася демонстративна хода реєстровців, що перейшли на бік Хмельницького. Це вплинуло на моральний стан обложених, і вже наступного дня до табору Хмельницького перейшли окремі відділи кінних драгунів та решта реєстровців, що перебували у складі коронного війська (понад 1200 осіб). В обложених лишилося лише 600 вояків.

Щоб зберегти військо, Стефан Потоцький запропонував Хмельницькому і Тугай-Бею вступити у перемовини. Останні вимагали здачі всіх військових клейнодів та артилерії оточенців, а також видачі ненависного реєстровцям Яцека Шемберка.

Не перериваючи перемовин, військо Речі Посполитої готувалося до прориву на з’єднання з військом Миколая Потоцького. В ніч з 15 на 16 травня, сформувавши похідні порядки, табір оточенців рушив в напрямку урочища Княжі Байраки. Вчасно помітивши рух ворога, татарська кіннота почала атаку флангів табору, тим самим сповільнюючи військо Стефана. Дійшовши до урочища, шляхетські відділи наткнулися на завчасно викопаний козаками рівчак. Паралельно, розпочала обстріл козача артилерія, що збільшило паніку. Оборону табору було прорвано.

Битва під Жовтими Водами завершилася розгромом військ Речі Посполитої. З понад 600 вояків, що здійснювали прорив, понад 300 було взято у полон. Було втрачено всю наявну артилерію, а командувач, Стефан Потоцький, був поранений та незабаром помер від гангрени у полоні.

Жовтоводська битва стала початком подальших воєнних перемог козацтва і відкрила для останнього можливість сформувати свою державу.

Автор: Владислав Пилипенко