1887 - народився Дмитро Вітовський, сотник Легіону Українських січових стрільців

1887, 8 листопада – у селі Медуха на Станіславівщині (нині – Івано-Франківщина) народився Дмитро Вітовський, Сотник Легіону Українських січових стрільців, лідер Листопадового зриву, перший секретар військових справ ЗУНР, командант Галицької армії. “Буде армія – буде державність!” – говорив він, оголошуючи загальну мобілізацію в українську армію.

Дмитро Вітовський (1887 – 1919) – сотник УСС. Славське. 1915. Фото: muzejunr.io.ua.

Служив у австрійському війську. Вступив на правничий факультет Львівського університету, брав участь в акціях за викладання українською мовою. Як наслідок – судовий процес, виключення з університету, в’язниця. Повернувшись на волю, завершив навчання в Кракові.

Від початку Першої світової війни очолив перший курінь Українських січових стрільців. 1915-го за бій на горі Маківці нагороджений медаллю “За хоробрість”. Після поранення переведений на Волинь. Долучився до відкриття  українських шкіл.

«Дмитро Вітовський був чоловік наскрізь ідейний, запальний. Вже з тону його бесіди можна було пізнати людину, яка про себе мало думає, лише підпорядковує свої думки, амбіції та особисті інтереси якійсь вищій ідеї», - писав командувач Української галицької армії Мирон Тарнавський.

У квітні 1918 року Українські січові стрільці разом із австрійськими військами прибули до Олександрівська (нині – Запоріжжя). Завдяки їм у місті з’явилися перші українські школи та газета “Січ”. Очолив Центральний військовий комітет у Львові, організатор і керівник Листопадового зриву, Перший командир Галицької армії, Державний секретар військових справ ЗУНР. Головною метою життя бачив творення національної армії.

Навесні 1919-го відряджений на мирну конференцію в Парижі. У серпні, повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі під Ратибором (Сілезія). Перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові.