1999 – народився Андрій Кривич, (друг «Діллі») учасник російсько-української війни, Народний Герой України (посмертно).
1999, 24 січня в Конотопі на Сумщині народився Андрій Кривич – учасник російсько-української війни, доброволець тактичної групи «Сапсан» ДУК «Правий Сектор», Народний Герой України (посмертно).
Мати з батьком Андрія розійшлися, коли хлопець був ще малим, але зберегли дружні стосунки. Батько брав активну участь у вихованні сина, Андрій часто їздив у нову родину батька до Києва. Любив читати, захоплювався військовою історією. У школі виділявся вмінням відстоювати власну позицію, неординарність особистості підкреслював зовнішній вигляд: джинси, піджак і капелюх.
Іншим захопленням Андрія була музика. Ще з садочка він навчався в музичній школі грати на дудці, пізніше самотужки опанував гітару. Сам писав музику й тексти багатьох пісень, був гітаристом та солістом аматорського гурту «Бездомная кошечка».
Ще в школі зацікавився психологією, вступив до Навчально-наукового інституту педагогіки і психології Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка. В майбутньому мріяв стати військовим психологом. Допомагав з організацією фестивалів на арт-хуторі «Обирок», де познайомився з режисером Леонідом Кантером.
Андрія Кривича на вишколах запам'ятали усміхненим та компанійським хлопцем. Фото з архіву Ольги Лавриченко
Був членом Конотопської філії організації «Права Молодь», з 2016 року проходив вишколи з тактичної підготовки, медицини, топографії та володіння зброєю. На останньому зимовому вишколі у Черкасах був молодшим інструктором з тактики бою та партизанського руху.
На вишколах хлопець був справжнім лідером, грав на гітарі та гарно співав. Але була в ньому й крапля бешкетництва, за яку неодноразово він розплачувався бігом або відтисканням у таборі. Попри це, Андрій завжди прагнув бути найкращим. У всьому.
Наприкінці 2017 приєднався до ДУК «Правий Сектор». А в січні 2018 перевівся на заочну форму навчання, щоб поїхати на передову. Мамі нічого не сказав, навіть не взяв із собою телефон. Друзі деякий час прикривали, розповідаючи, що вони на вишколі під Сумами.
Позивний «Діллі» отримав за схожість із героями відомого мультика про Скруджа МакДака. «Андрій прийшов до нас зі своїм другом, і вони були в таких німецьких кепі, М-43, ну геть як каченята із того мультика. Так воно до нього і приклеїлося, «Діллі». При тому, що він намагався всім довести, що він дорослий попри свої 17. Він багато тренувався і за своєю фізичною підготовкою не поступався будь-кому з бійців ЗСУ. А коли ставив собі мету, то ставав надзвичайно витривалим. Таких мало, дуже мало», - згадують побратими добровольця.
Андрій Кривич на передовій. Фото: memorybook.org.ua
Під час своєї другої ротації Андрій був бійцем-добровольцем тактичної групи «Сапсан» ДУК «Правий Сектор». Гарно стріляв, на передовій був стрільцем, мріяв стати снайпером. Але не встиг – 27 березня 2018 року на спостережному посту в зоні бойових дій на Світлодарській дузі в селі Зайцеве Бахмутського району Донецької області його наздогнала куля російського снайпера.
Андрію Кривичу, Другу «Діллі» було лише 19 років.
Похований з військовими почестями 30 березня 2018 року в Конотопі на Вирівському кладовищі.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «Народний герой України».
Рішенням Конотопської міськради Андрію Кривичу присвоєне звання «Почесного громадянина Конотопа» (посмертно).