1960 – відбувся бій останньої підпільної боївки УПА
1960, 14 квітня в лісі поблизу хутора Лози, що в Бережанському районі на Тернопільщині, відбувся останній бій підпільної боївки УПА з понад двома сотнями бійців радянських режимних органів. Такі сили були кинуті проти трьох підпільників — подружжя Петра Пасічного та Марії Пальчак, а також Олега Цетнарського. Їм вдалося поранити двох нападників, але і самі отримали поранення. Не бажаючи здаватися в полон, чоловіки вкоротили собі життя. Марія теж пустила собі кулю в голову, але її врятували. Переживши катування і допити, вона отримала вирок - 15 років таборів.
Петро Пасічний і Марія Пальчак (крайні праворуч). Кінець 1950-х років. Фото: www.istpravda.com.ua
Боївка «Чорного» (таким було псевдо Петра Пасічного) діяла з літа 1952 року на стикові Тернопільської та Івано-Франківської областей. Кілька років переховувалася взимку на хуторі Кубань на околиці села Цюцькова, в криївці, викопаній під хатою місцевого жителя Мирона Клюба.
Мали друкарську машинку, на якій передруковували і поширювали націоналістичну літературу, даючи знати, що повстанська боротьба триває. У Петра був передавач (свого часу він закінчив вишкіл радистів УПА в Карпатах), але вже несправний.
Довгий час їм вдавалося ховатися від НКВД, переховуючись після акцій в сусідній області. Місцеві також знали про їхнє існування, але не видавали. Підпільники навіть зверталися за медичною допомогою до медпункту і ходили до клубу на танці. Петро і Марія мали необережність сфотографуватися з родичам дружини Мирона Клюби. Пізніше це фото допомогли енкаведистам вийти на слід підпільників.
Посилені пошуки боївки «Чорного» почалися в жовтні 1959 року після того, як Петро Пасічний застрелив лейтенанта КҐБ Віктора Стороженка в Тростянецькому лісі. Стороженко ішов до лісу на зустріч з інформатором, коли випадково наткнувся на підпільників. Пасічний вистрілив із рушниці, після чого забрав зброю і документи.
Взимку 1960 року група перебувала в криївці в Петра Підгородецького (родича Марії Пальчак) в селі Шумляни, але той проговорився за чаркою, що переховує партизанів, тому 4 березня 1960 року повстанці залишили криївку і перейшли в ліс, хоча було ще холодно і лежав сніг.
Розв’язка настала на Страсний четвер, 14 квітня 1960 року. Каґебісти за допомогою сексотів вистежили повстанців. Проти трьох підпільників було кинуто сили оперативної групи Управління КГБ у Тернопільській області та 12-го мотострілкового Римнікського загону внутрішньої охорони МВС СРСР, який, до слова, у 1956-1957 роках брав участь у придушенні Угорського повстання. Прочісували кожен ярок, кожен кущик.
Пасічний, Цетнарський і Пальчак прийняли бій, а останні набої залишили для себе. Вижила тільки Марія, якій пізніше винесли вирок: (п'ять років тюремного ув'язнення та 10 років мордовських таборів). Вийшла на волю в 1975 році, проживала в селі Шумляни. Дожила до проголошення Незалежності України і померла 1997 року.
21 жовтня 2007 року на місці останнього бою вояків УПА було встановлено пам’ятний знак.
При підготовці тексту використано матеріали:
Роман Москаль. «Останній бій підпілля ОУН. Тернопільщина, 1960 рік» // Історична правда. Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/03/28/33736/
Володимир Бірчак. «Останні самураї УПА»// Український тиждень. Режим доступу: https://tyzhden.ua/ostanni-samurai-upa/