1933 - Олександр Шульгин французькій пресі про голод 1933 року в Україні

1933, 16 жовтня – міністр закордонних справ УНР у вигнанні Олександр Шульгин у інтерв’ю французькій газеті Le Figaro сказав: "Нещодавно надійшло прохання про допомогу від українського уряду у вигнанні – допомогу від голоду, що його організували більшовики, які вивозять усе збіжжя з цієї багатої країни, щоб роздобути гроші для свого п'ятирічного плану".

Олександр Шульгин (1889 – 1960), голова Надзвичайної дипломачної місії УНР у Парижі з 1921-го, міністр закордонних справ УНР у вигнанні. Фото: uk.wikipedia.org

"Від часу окупації життя в Україні втратило всю привабливість, – почав Шульгин. – Та все ж, попри одноманітність і грубість, його ще можна було терпіти. Тепер воно перетворилося на справжнісіньке пекло. Виснажив країну п'ятирічний план, згідно з яким було збудовано стільки химерних споруд, а серед них і широко відома гребля (Дніпрогес), що викликала захоплення в пана Ерріо (Едуар Ерріо – французький політик, 1932-го відвідав радянську Україну. Голоду не помітив, але був захоплений здобутками індустріалізації. Щоб якось перекрити такі шалені витрати, радянський уряд змушений був експортувати нафту і збіжжя. На зиму 1931–1932 років комуністи залишили селянам так мало зерна, що почався голод. Цей голод був жахливий, і він мав підкорити українців. Цього ж року з небаченою жорстокістю у селян забрали майже все зерно, не залишивши нічого для сівби. Червона армія оточила поля, щоб ніхто не взяв жодного колоска, а того, хто наважувався на таке, безжалісно розстрілювали. Голодні селяни мусили їсти листя, гризти кору. Спалахнули епідемії, й селяни помирали мільйонами. Ніколи ще наш народ не зазнавав таких страждань, навіть 1921 року.
Як же міг так помилитися пан Ерріо, описуючи події в Україні?
– Ви знаєте про Потьомкіна, який, намагаючись показати Україну Катерині II з якнайкращого боку, поспіхом набудував декоративних сіл у безлюдних місцевостях? Ми не стверджуємо, що більшовики робили те саме. Просто під час реквізицій деяких сіл не чіпали, не грабували, і саме ці села слугували об'єктами для демонстрації добробуту перед зарубіжними гостями. Якби голод був спричинений поганим врожаєм, пан Ерріо, проїжджаючи Україною, не міг би не помітити загального зубожіння. Але голод є наслідком поганого управління, і влада то тут, то там уберегла від нього окремі оази. Цим і пояснюється, що французький державний діяч бачив чудові розкішні лани, які охороняли війська. Він просив, щоб йому показали "поля, які найбільше постраждали". Натомість йому цинічно демонстрували зразкові ділянки, призначені для туристів, і змусили захоплюватися побаченим.
Невже російський уряд не міг ужити заходів проти голоду? Чому він не звернувся до міжнародної громадськості по допомогу?
– Щоб не злякати тих, у кого просив кредити. Він стверджував, що голод – то вигадка ворогів режиму. Така жорстокість схвилювала нас. Ми звернулися до Асамблеї (Ліги Націй – попередниці ООН. – "Країна") і передали наше звернення в пресу. Якби вона належно ставилася до своїх обов'язків і описала наше смертельне лихо, радянський уряд був би змушений відмовитися від винищення українців".
Далі Шульгин вийняв велику теку з листами в сірих конвертах із обгорткового паперу і простягнув кореспондентові Le Figaro. "У тих листах – розпачливий крик людей, які перед смертю вирішили ризикнути останніми днями свого життя, зважившись описати терористичний режим, що знищує їх, і звернутися до українців за кордоном по допомогу, – пише журналіст. – Мій перекладач пояснює мені, що український народ дуже відрізняється від російського і мовою, і традиціями, і ментальністю. Протягом усієї своєї історії український селянин був значно цивілізованіший і розвинутіший, ніж російський мужик. Більшість земель в Україні належали дрібним власникам, які багато в чому схожі на жителів французьких сіл. Цим пояснюється тяжіння українських селян до незалежності, їхній страх перед колективізацією, прагнення України скинути радянське ярмо".

(Джерело: http://gazeta.ua ж. «Країна»)